Друзі нашої газети: Михайлу Андрейчину – 85!

22 лютого відзначив 85-річчя перший академік Національної академії медичних наук України-уродженець Тернопільщини, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб ТНМУ ім. Івана Горбачевського, заслужений діяч науки і техніки України, голова Тернопільського осередку Наукового товариства ім. Шевченка, дійсний член НТШ, багаторічний друг газети «Свобода» Михайло Антонович Андрейчин.

Михайло Андрейчин безумовно належить до найбільш яскравих інтелектуальних постатей України. Академік, інтелігент, лікар – він уособлює собою шляхетність та культуру багатотисячолітньої історії Галицької землі. Адже народився він на древній княжій Теребовельщині.

Професор Михайло Андрейчин – автор та співавтор близько 1100 наукових, публіцистичних і науково-популярних праць, у тому числі понад 50 книжок (монографій, підручників, посібників, довідників). Має понад 60 патентів і авторське свідоцтво на винаходи. Він ініціатор створення і головний редактор щоквартального всеукраїнського науково-медичного журналу «Інфекційні хвороби», член наукової ради Національної Академії медичних наук України. З 2003 р. очолює Тернопільський осередок НТШ, за його редакцією видано 13 томів наукових праць осередку. Серед них варто виділити збірники «Музеї Тернопільщини», «Архіви Тернопільщини», «Діяльність НТШ на Тернопільщині», які стали вагомим внеском у збереження культурної спадщини України.

Член 14 редакційних рад медичних журналів (упродовж різних років).

Окрім того Михайло Андрейчин дійсний член Нью-Йоркської АН, член-кореспондент (2007–2017), академік Академії наук вищої освіти України, член Європейського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб, дійсний член Товариства інфектологів Литви, почесний член Всесвітнього біографічного центру Кембриджського університету,  Польського товариства лікарів-епідеміологів та інфекціоністів, Харківського НДІ мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова та ін.

За свою подвижницьку діяльність Михайло Антонович нагороджений орденами те медалями, відзнакою Тернопільської міської ради II ступеня, «Орденом за заслуги» ІІІ ступеня. Лауреат всеукраїнських премій ім. С. Подолинського, Братів Богдана і Левка Лепких (член Ради із її присудження).

Одна з цих граней М. Андрейчина – його лекторська майстерність. Його воістину блискучі лекції завжди притягали студентів.

Михайло Андрейчин зажди цілеспрямований до кінця втілює задумане, свідчення цього хоча б встановлення  пам’ятника Св. Роху біля інфекційного відділення, відкриття в  Тернополі у 2023 р. пам’ятного знака з нагоди 150-річчя від заснування НТШ. На граніті викарбувано імена та прізвища 34 дійсних членів Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, які є уродженцями Тернопільської області й були обрані в організацію до 1940-го року.

Незважаючи на численні досягнення Михайло Андречин й надалі залишається чуйною та скромною людиною і за це йому велика шана. Він чесно і сповна служить українській справі, любить свою професію, зрештою й Україну не на словах, а кожним своїм вчинком.

Своєю активною життєвою позицією вченого, педагога, наставника, громадсько-культурного діяча Михайло Антонович є гідним взірцем такої високопокликаної людини. Він заслужено користується повагою та довірою колеґ і авторитетом у науковому середовищі.

Свій ювілей вчений зустрічає, сповнений сил, енергії та задумів. Календарно 85 літ – безумовно поважно, але з наукової точки зору – це інтелектуально-духовний розквіт, подальша самореалізація. Тим більше, що є чим пишатися!..

Тож шановний Михайле Антоновичу!

Прийміть слова глибокої шани і поваги з нагоди Вашого Дня народження.

Весь Ваш життєвий шлях є яскравим свідченням сумлінного та високопрофесійного ставлення до свого громадянського і службового покликання, натхненного служіння Українській державі та її народові.

Ви безумовний лідер, талановитий учений, мудрий наставник, і просто добра, щира і душевна людина.

Знаємо, що Вам, відданому сину України, не властиво зупинятись на досягнутому, адже попереду нові життєві, творчі та академічні вершини.

Прийміть же, шановний Михайле Антоновичу, щирі побажання великого людського щастя, натхнення та нездоланної життєвої енергії!

Нобелівських вершин Вам, Академіку!

З виявом глибокої поваги колектив редакції газети «Свобода»,  друзі та колеги