Безперервна молитва жінок на Тернопільщині рятує військових від ворожих куль

Існує сотні свідчень того, як молитва оберігає воїнів від смертельної небезпеки, стає найміцнішим бронежилетом, бронею від ворожої кулі. Нещодавно чула історію: воїн потрапив під обстріл, вже прощався з життям. Але якась невідома сила уберегла його, буквально видерла із загребущих лап смерті. Згодом з’ясувалося, що у цей же момент мама навколішки перед іконами ревно молилася і просила Всевишнього захистити її кровиночку…

У мальовничому селі Куликів, що на Кременеччині, жінки з початку повномасштабної війни читають псалтир. Безперервно. За цей час у селі ще жодного разу не хоронили військових. Хтось скаже, мовчіть, не наврочте. А ми ж хочемо наголосити на тому, яку силу має щира віра і ревна молитва. Такої ж думки і настоятель церкви – отець Андрій Любунь.

Він розповів, що коли розпочалася війна, всією парафією збиралися у храмі. Молилися щодня по кілька годин.

«Спершу ми читали псалтир в церкві, увесь час поки не вичитали усі 150 псалмів. Згодом жінки сказали, що не в кожного є можливість щодня прийти в церкву читати псалтир. Порадилися і вирішили, що читатимуть вдома по черзі. Взяли у мене благословення. Склали графік. І так з того часу майже два роки на нашій парафії моляться щодня. Читають так звану “Неусипаєму Псалтиру”. Кожна жінка по дві години, зокрема і вночі. Щоб читати в нічний час, потрібно мати великий духовний досвід. Такі нічні служби з читання псалмів провадять у монастирях», – розповів священник.

Він каже, у його селі люди набожні, більшість дуже часто відвідує Божий храм. Парафія вісім років тому перейшла з московського патріархату.

«На щастя, тут обійшлося без суперечок, як в інших громадах на Кременеччині. Згодом на місці старенької церквиці збудували гарний храм. П’ять років тому Патріарх Філарет освячував цю церкву. Відбувалося це саме того дня, коли Вселенський Патріарх зняв анафему з предстоятеля Української Православної Церкви”, – додав отець.

Уявіть тільки, майже два роки безперервної молитви. Отець каже, на фронті з села воюють більше двадцяти хлопців і, Богу дякувати, всі живі і здорові. Що це, як не Божа поміч? Сам о. Андрій Любунь ще з 2014 року їздить на фронт, спілкується з військовими, допомагає. Зауважує, що саме там, в тому пеклі, сила молитви творить дива.

«Неодноразово бачив, як люди, які вважали себе невіруючими, починали вірити у вищу силу. Там, де є небезпека смерті, людина чіпляється за щось, що дає надію. Багато військових хочуть вірити, що ця вища сила їх збереже і дасть силу вистояти.

Родини військових об’єднуються довкола спільної молитви. Багато хлопців майже два роки воюють, не були у відпусках, їм надзвичайно важко, а молитва рідних їх підкріплює, вони відчувають підтримку. Іноді чую, як говорять, що Бога на війні нема… Та якби Бога не було, то й України вже не було б. Тільки уявити, ми боремося з такою армією! Це не порівняти ні у фінансовому, ні у людському ресурсі. І наші мужні воїни саме з Божою поміччю протистоять цьому злу», – наголосив священник.

Отець Любунь є настоятелем Всеукраїнського храму-пантеону в пам’ять про загиблих в російсько-українській війні, який розташований у селі Лішня. Він розповів нам про щотижневі Богослужіння та про неймовірну атмосферу, що панує в храмі.

«Відколи Блаженнійший митрополит Епіфаній освятив пантеон, який зараз вже є повноцінним храмом, ми намагаємось намолювати це святе місце. Щосуботи священники нашого Кременецького благочиння приїжджають і служать Служби. Приїжджають родини загиблих воїнів, місцеві люди. Буває, що не багато, але як казав Господь: «Де є двоє-троє, там і Я серед вас». Ми молимося за Україну, щоб вистояла як держава, за здоров’я військових, а також за упокій душ загиблих на війні. Перед Богом немає мертвих, всі рівні, всі живі. Тому ми молимося і за тих, хто в окопах, і за тих, хто на небесах.

Знаєте, я часто задумувався на питанням. Ну ось є храми з іконами, що мироточать, зцілюють, намолені місця. А що є такого в Лішні, в пантеоні, щоб люди сюди з’їжджались? Він розташований за 7 км від Кременця, сюди не доїдеш маршруткою… А згодом сам собі відповів. Але ж наш храм – неоціненна святиня, тут відбувається величезна підтримка тих, хто загинув. На правду вам кажу, я особисто неодноразово відчував там присутність тих хлопців, що віддали свої життя за волю України…»

Отець додав, що Богослужіння у Лішні відбуваються щосуботи о 10 годині.

Все буде Україна!

Зоряна ДЕРКАЧ