На Стрітення на Тернопільщині була відлига, а народна приказка каже: «Як на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться». І справді, початок травня ми зустріли не лише із цвітом, а й різнобарв’ям трав.
День св. Юрія на Тернопільщині завжди був у пошані, у багатьох населених пунктах краю освячували поля, щоб був добрим урожай. До сходу сонця збирали росу і вмивалися нею, щоб бути здоровими, а дівчата ще й красивими, цією росою кропили домашню птицю – «щоб плодилися курчата». Цього дня вперше виганяли худобу на пасовисько, її обов’язково гнали освяченою лозою – «щоб нечесть не чіпалася до тварин». Крашанками гладили худобу і коней по хребті, щоб вони були гладкими й здоровими. А ще наші предки вірили, що в день св. Юрія починає співати соловейко і вперше кує зозуля, що цього дня звірята сходяться докупи і розмовляють між собою, а потім знову розбігаються на цілий рік. Тому у день св. Юрія категорично заборонялося бити, сварити домашніх тварин – особливо собак і котів, навіть якщо вони й нашкодили.
На Юрія, щоб був добрим урожай, садили огірки і дині.
А ще наші прадіди вважали, що вода на Юрія має таку ж силу, що й на Водохреща і Стрітення. Тому на Юрія чистили й освячували сільські криниці, степові й лісові джерела. Ранкову воду з криниць на Юрія давали пити важкохворим, нею лікували рани, очі, поливали сади, окроплювали домашніх тварин.
На честь Юрія названо село Юр’ямпіль («поселення Юрія у видолинку») на Борщівщині, до 1983 р. у Гусятинському районі було село Юрківці, нині у складі села Васильківці. Також на Тернопільщині є багато церков, названих на честь цього святого.
Святий Юрій – один із покровителів України, м. Збаража, вважається покровителем військових, кавалерії, солдатів, лучників, зброярів, а також селян, м’ясників і пастухів.
Тож просимо святого Юрія, щоб оберігав Україну і наше вояцтво, а також про якнайшвидшу перемогу.