Що є основними чинниками інфляції в Україні?

У НБУ опублікували черговий інфляційний звіт, який дає відповіді на багато питань щодо економіки України під час війни. Проте, почати хотілося з наболілого – інфляції, яка за підсумком 2022 року становила 26,6%, що на 21,6% більше за ціль у 5%.

Висока інфляція завжди є свідченням кризових процесів в економіці. Найбільшими рушіями зростання цін в Україні є зростання виробничих витрат, логістики, зростання цін на енергоносії, монетарні чинники (окрім курсу).

Натомість, головними компенсаторами були адміністративно регульовані ціни та фіксований курс. Тепер детальніше про кожен з них.

Зростання виробничих витрат та порушення роботи ланцюгів постачання найбільше “вклалися” у зростання цін в Україні понад ціль – 18,9%. Багато підприємств було зруйновано чи опинилося на окупованій території. Через це суттєво скоротилася пропозиція деяких товарів і було порушено сформовані до війни логістичні ланцюги. Також не варто забувати фактор морської блокади, який ускладнив імпорт до України овочів, фруктів та іншого продовольства.

Ще одним вагомим чинником інфляції став дефіцит пального, що виник на початку війни із руйнуванням Кременчуцького НПЗ та зупинкою імпорту пального з Білорусі та росії.

З часом було налагоджено імпорт пального з країн Європи, проте вже за більшими цінами. Загалом, пальне прискорило зростання цін додатково на 17% понад ціль.

Натомість монетарні чинники, у першу чергу такі як профіцит ліквідності банків та обмеження на рух капіталу, прискорили інфляцію на 9,5% понад ціль. Профіцит ліквідності банківської системи був зумовленим слабким кредитуванням та значними видатками державного бюджету, що часто осідали на рахунках банків. Підвищення облікової ставки мало позитивний ефект, але він був недостатнім через порушення роботи монетарної трансмісії.

НБУ почав займатися покращенням ефективності її роботи лише в останній час, коли відмовився від друку грошей для викупу ОВДП і підняв норми резервування для банків, що має знизити профіцит ліквідності. Також НБУ дозволив зберігати частину резервів у ОВДП, що дозволило НБУ вперше з початку війни зменшити свій портфель ОВДП.

Основним фактором, що стримував інфляцію, були адміністративно регульовані ціни. У більшій мірі це стосується цін на житлово-комунальні послуги, мораторій на підвищення яких був введений на початку війни. Завдяки мораторію вдалося зменшити рівень інфляції на 14%.

Ще одним чинником стримування зростання цін став фіксований обмінний курс. Завдяки ньому інфляція сповільнилася на 8,3%.

Останнім фактором зменшення темпів інфляції став низький попит та ситуація на ринку праці. Початок енергокризи зменшив і так низький попит, а на ринку праці досі пропозиція робочої сили перевищує її попит. Проте в останнім часом підприємства почали відчувати брак кваліфікованих спеціалістів, що може призвести до зростання заробітних плат для кваліфікованих робітників. Відтак, ситуація на ринку товарів та праці зумовила незначну дефляцію у розмірі 1,5%.

На днях НБУ покращив свій прогноз інфляції на 2023 рік з 21% до 18,7%.

Зменшенню її темпів сприяє жорстка монетарна політика (висока облікова ставка), зменшення темпів інфляції у світі і слабший попит через постійні відключення електроенергії.