Повідомити новину

Поширити:

Це запитання виникло, коли суддівська спільнота гостро відреагувала на зменшення зарплат. Нагадаю, зміни до держбюджету передбачають зменшення зарплат для службових і посадових осіб бюджетних установ – до кінця карантину вони можуть бути не більше ніж 47 тисяч гривень. Судді вже назвали це рішення неконституційним.
Так от, які доходи у служителів Феміди, якщо геть не мала сума – 47 тисяч гривень – сприймається ними як велика кривда?
Тепер усі декларації про доходи та матеріальний стан суддів є у вільному доступі – на сайті НАЗК, а, отже, дізнатися про зарплати суддів не складає труднощів. Щоправда, з’ясувалося, що цьогорічні декларації подали лише одиниці, і віднайти з числа тернопільських суддів тих, які уже задекларували свої статки за минулий рік, не так уже й просто. Нагадаю, у березні у зв’язку з карантинними обмеженнями внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення продовжено до 1 червня.
Судді не поспішають і не подають декларацій. Але з тих поодиноких поданих вимальовуються захмарні суми зарплат, й стає зрозумілим, чому ця каста людей так гостро реагує на обмеження. Відразу зауважу, що зарплата різна, бо суддівська винагорода складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років і регіонального коефіцієнту. У деклараціях суддів Тернопільського міськрайонного суду, які подали декларації, фігурують такі суми: заробітна плата, отримана за основним місцем роботи – в одного судді 475365 гривень, у другого – 563519 гривень. Ці два судді мають невеликий стаж суддівської роботи. А от у судді із значним стажем цього ж Тернопільського міськрайонного суду фігурує зарплата за минулий рік  – 968504 гривень.
У Тернопільському апеляційному суді набагато вищі зарплати. Я віднайшла цьогорічно подані декларації двох суддів. В одного значиться заробітна плата, отримана за основним місцем роботи за 2019 рік – 1678203 гривень, у другого – 1910851 гривень. Вражаюче, чи не так? Проста арифметика: розділимо ці суми на 12 календарних місяців й дізнаємося про щомісячну зарплату. Тож у першого судді з апеляційного суду зарплата майже 140 тисяч гривень на місяць, у другого – майже 160 тисяч гривень. То як їм зараз прожити за 47 тисяч гривень?..
Звісно, це саркастичне й іронічне зауваження. Суддів привчили до дуже розкішних зарплат, а тепер обмежують. А вони ж люди із звичайними інстинктами, тому бунтують і боронять своє право на добре життя. Більше того, вони очікували на підвищення зарплати, а отримали облизня. Річ у тім, що  Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що з 1 січня 2020 року розмір посадового окладу становить для судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а для судді апеляційного та вищого спеціалізованого суду – 50. До набрання чинності цими змінами розмір посадового окладу становив для судді місцевого суду – 25 таких прожиткових мінімумів, а для судді апеляційного та вищого спеціалізованого суду – 40.
Однак Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року), яким пропонується відтермінувати строком на один рік набрання чинності Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто це підвищення заробітних плат суддів запропоновано відтермінувати на рік.
Судді вчинили неабиякий ґвалт. 8 січня  Рада суддів України  затвердила звернення до Вищої ради правосуддя та народних депутатів України щодо законопроекту. У ньому з посиланням на правові позиції Конституційного Суду України та міжнародні стандарти у сфері правосуддя стверджується, що законопроект містить ознаки посягання на незалежність судової влади, суперечить принципу верховенства права та не може бути прийнятий як закон.
Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що своєю чергою є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому. Саме таку тезу було сформульовано та неодноразово повторено Конституційним Судом України в його рішеннях, що визнавали неконституційними попередні нормативно-правові акти, які аналогічно цьому законопроекту в той чи інший спосіб передбачали зменшення рівня суддівської винагороди.
Відтак судді пригрозили засудити законодавців у Конституційному суді. А ось тепер людям у мантіях запропонували всього лиш 47 тисяч гривень. Тож можете собі явити силу розпачу, втрачених ілюзій, а також силу протидії, яку скерують ображені на відстоювання своїх інтересів…
Тільки от суспільний момент випав геть не зручний, принаймні для пошуку союзників – війна, пандемія, карантин, який примушує людей сидіти вдома і проїдати останні гроші. Хіба зрозуміє хтось зараз почуття ображених на 47 тисяч гривень суддів? Вони не небожителі, вони ходять-їздять серед нас, і мали б бодай на час карантину вгамувати свої апетити.
Як не крути, добре матеріальне забезпечення суддів не вплинуло на людську довіру до них. Опитування фонду «Демократичні ініціативи» від липня 2019 року показало, що довіряють судам лише 14% населення, 75% — не довіряють. Соціологи зазначали, що така тенденція зберігається роками.
Претензії суддів викликали хвилю обурення у соціальних мережах. Ось як відреагувала ГО «Центр Протидії Корупції»: «Знахабніла каста, яка живе в паралельній реальності. Вся країна затягнула паски, хто чим може допомагає медикам, а судді посміли заявити, що обмеження на час карантину зарплати до 47 тисяч гривень на місяць є неприпустимим. Бідкаються, що складна фінансова ситуація в країні не може виправдати зменшення зарплат, які часто складають кількасот тисяч гривень. А тому вимагають визнати закон неконституційним. А пожити як звичайні люди не пробували? Купівля нового авто чи земельки почекає.»
 
Ольга КУШНЕРИК