Політичний процес, що увиразнив обличчя антиукраїнської влади

У середині 1990-х на захист Євгена Філя та  Василя Деревляного стала Слава Стецько
Ми звикли, що у радянські  часи  проводили суди над українськими націоналістами. Але мало хто знає, що такий політичний процес уже в незалежній Україні мав місце в середині 90-х років минулого століття у Тернополі та Львові. До редакції завітав один із фігурантів справи, відомий громадсько-політичний діяч Євген Філь.
Зайшовши до редакції він спробував пожартувати «Арештований Філь на допит прибув…».  І показав кілька десятків  повісток на суд, викликів в СБУ, МВС, листування, фото. А тоді, 20 років тому, йому та його побратимам, було не до жартів…
Євген Філь народився 27 серпня 1960 р. у селі Росохуватець Підволочиського району,  закінчив Тернопільську ЗОШ №12, отримав вищу освіту  за фахом юрист. Учасник бойових дій в Афганістані. Наприкінці 80-х – початку 90-х років активно включився у процеси державотворення. Зокрема, з 1989 року – член Української  Гельсінської спілки, борець за  відродження та становлення Української держави. На той час він був курінним Подільського куреня «Тризубу» ім. С. Бандери,  до якого належали організаційні структури Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької областей.  Євген Філь, як головний фігурант справи, вирішив відверто  розповісти про той відкритий політичний процес у незалежній Україні.
З чого все почалося?
У  грудні 1996 року 52 депутати-комуністи  Верховної Ради звернулися до Президента Леоніда Кучми щодо заборони націоналістичних громадських організацій, а саме «Тризуба» ім. С. Бандери та УНА-УНСО.
Реакція була миттєвою – 31 грудня Президент передав це звернення для реагування Генеральному прокурору Ворсінову, голові СБУ Радченку, міністру юстиції Головатому, міністру МВС Кравченку. Так в Україні розпочалося переслідування націоналістів.
На Тернопіллі під політичний прес потрапили тризубівці Євген Філь, Іван Сута, Євген Поважний за нібито несанкціонований вишкіл у таборі «Лісова пісня» у Борщові.  На захист патріотів стали громадсько-політичні організації, священики, мешканці Тернопільщини.
Апогею процес знищення націоналістів у незалежній Україні набув після арешту Євгена Поважного та чергового суду над Іваном Сутою, який відбувався 26 червня 1997 року  в Тернополі.
Громадськість області вимагала відкритого процесу і надання більшого приміщення, мотивуючи це так: якщо хлопці-злочинці, то народ має право бути на суді і переконатися у цьому, а якщо ні, то за що їх тоді судять? Але на компроміс влада не пішла. Відтак громадськість на знак протесту перекрила вулицю Острозького, а згодом  і  Руську. Участь в акції взяли понад півтори тисячі людей.
У першу річницю Конституції
Варто зазначити, що цього дня відзначали першу річницю Конституції України у Палаці культури «Березіль». Тут відбулася сутичка між владою, беркутівцями, членами  «Тризубу» ім. С. Бандери та громадськістю.
З приводу цих подій було відкрито кримінальну справу проти організаторів з «Національного фронту» – блоку, до якого належали КУН, УРП, УКРП  та «Тризуб».
3 липня 1997 року Євгена Філя викликали в прокуратуру й арештували за відмову свідчити проти своїх побратимів. Два місяці він перебував в ізоляторі в Тернополі та в СІЗО в Чорткові. З націоналістичної солідарності та дружніх міркувань Василь Деревляний, який тоді був заступником голови обласної УКРП, пішов в прокуратуру і сказав, що це він давав вказівки перекривати дороги.
У такий спосіб побратими хотіли визволити Євгена  з ув’язнення, але…
На Василя Деревляного  також відкрили кримінальну справу. Євгена Філя звинувачували у керівництві воєнізованими формуваннями та порушенні громадського порядку, а Василя Деревляного  – лише  у порушенні громадського порядку. Також у цій справі проходили Дмитро Ярош, Євген Поважний, Олег Волинець, Василь Сидорак, Микола Новосільський, Тарас Вашків, Борис Діденко, Михайло Миколенко.
На сполох почали бити, окрім побратимів-націоналістів, і рідні Євгена – мама, дружина, діти.
 
У «Березіль» йшли, як до театру…
А тим часом з 15 по 22 липня 1997 р. у Тернополі відбувався суд у Палаці культури «Березіль» над головою секретаріату Всеукраїнської організації «Тризубу» ім. С. Бандери Іваном Сутою. Театри міста в той час були порожні, а «Березіль» став тимчасовим «театром». Тернопільська феміда показала, що вона служить владі, а не закону. У звинуваченні звучало: «Ходили строєм до пам’ятника Тарасові Шевченкові, носили однострої, мали відзнаки організації, зверталися один до одного «друже».
Івана Суту було засуджено на 4 роки умовно з відтермінуванням на 1,5 р. Хоча статті, за якими його судили, передбачали від 2 до 10 років.
Звернулися до діаспори США, Канади та СБУ
Слава Стецько, яка на той час очолювала ОУН та Конгрес українських націоналістів і була народним депутатом Верховної Ради, звернулася до української діаспори Канади та США з проханням пікетували українські посольства у Вашингтоні та Оттаві з метою привернення уваги до ситуації.
Також депутат ВРУ Слава Стецько звернулася до  генерал-лейтенанта контррозвідки України Олександра Скіпальського і вони удвох зустрілися з головою СБУ Олександром Радченком. Вимагали, аби у державі перестали переслідувати патріотично налаштованих людей. Розмова була результативною.
23 серпня 1997 р. у Києві у Палаці культури «Україна» відбувся 3-й форум Світового конгресу вільних українців, де також гостро постало питання про переслідування членів «Тризуба». 27 серпня влада змушена була піти на поступки і звільнити  Євгена Філя. Цього ж дня Василь Деревляний і Юрко Сиротюк зареєстрували Тернопільський міський «Тризуб» ім. С. Бандери.
 
Суд «переїхав» до Львова
Щоб не нагнітати ситуацію у Тернополі, влада вирішила провести суди над Філем і Деревляним у Львові. І знову ж під тиском громадськості Тернопільщини і Львівщини судовий процес проходив у більшому приміщенні – у Палаці культури ім. Гната Хоткевича. Розпочався він 10 листопада 1998 року. На суді були присутні українці-політв’язні: Юрій Шухевич, Ігор і Ірина Калинці, Іван Гель, Іван Кандиба, Іван Губка, Петро Франко, учасники визвольних змагань ОУН-УПА та громадськість Львівщини і  Тернопільщини. Усі підтримували молодих націоналістів і висловлювали своє обурення. Ніхто не розумів, як у незалежній Україні за любов і працю в ім’я України можуть судити.
Зустріч з онуком Степана Бандери
У Києві Дмитро Ярош та Євген Філь мали зустріч з онуком Степана Бандери – канадійцем українського походження, журналістом Степаном Бандерою. Вони  попросили його бути громадським захисником на суді у Львові, і він погодився. Проте, оскільки не був громадянином України, йому відмовили.
Буде книга
Під час перебування в СІЗО Євген Філь передавав через дружину записки своїм побратимам на волі. А також вів щоденник, що незабаром увійде до книги, в якій буде описана хронологія політичного процесу.
В одній із записок Євген Філь написав до головного командира «Тризуба», полковника Дмитра Яроша: «У  зв’язку з тим, що в області нема керівника, рекомендую тимчасово призначити на це місце Василя Деревляного».  Що й було зроблено.
Після звільнення Євгена Філя 14 жовтня 1998 року у Тернополі юстиція зареєструвала обласну організацію «Тризуб» ім. С. Бандери.
Чим усе закінчилося?
На суді у Львові громадськими захисниками були: Андрій Соколов – член Львівської УКРП, Юрій Сиротюк та Микола Стецько. Адвокат Дарія Стародубенко  обгрунтувала захист і переконливо навела факти, що «Тризуб» ім. С. Бандери не підпадає під воєнізовані формування. На захист стали і депутати Верховної Ради України Слава Стецько та Михайло Ратушний, владика Тернопільсько-Зборівської єпархії Михайло Сабрига, голова Тернопільської обласної ради Василь Олійник, голова   Тернопільської районної ради Василь Коломійчук, представники політичних партій  і громадських організацій України.
З Академії наук України за підписом професора Ярослава Дашкевича дали довідку, що «Тризуб» ім. С. Бандери продовжує кращі традиції спортивно-молодіжних організацій 30-х років ХХ століття, таких як «Пласт», «Сокіл», СУМ. Допитали також свідків від захисту – голову ТОО КУН Івана Гавдиду, заступника голови ТОО УКРП Миколу Новосільського, заступника голови ТОО УРП Тараса Вашківа та громадянок Галину Дідик, Стефанію Власюк, Ганну Закалюк, які повністю заперечили вину підсудних.
Але у зв’язку з тим, що це був політичний процес, суддя Богдана Брух і прокурор Роман Величко були узалежненими від влади  у прийнятті рішення, суд присудив по 1,5 роки ув’язнення Євгенові Філю та Василю Деревляному умовно, інкримінувавши обом порушення громадського порядку. А Євгенові Філеві ще й створення та керівництво воєнізованим формуванням.
Вони своєї вини не визнали і адвокат подала на перегляд страви.  Згідно з рішенням Верховного суду України від 23 лютого 1999 р. з Євгена Філя було знято обвинувачення щодо створення та керівництва воєнізованим формуванням.
Вони продовжили громадську та політичну боротьбу. Василь Деревляний став депутатом Верховної Ради, а Євген Філь  – головою Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Нині Василь Деревляний є першим заступником голови обласної ради, Євген Філь  – керівником  Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.
Галина ВАНДЗЕЛЯК