Ніхто не забутий?..

Біля входу на військовий меморіал теребовлянського кладовища золотою фарбою вималювані слова “Ніхто не забутий, ніщо не забуте”. Однак, судячи з того, як цього річ відзначали День пам’яті і примирення, люди мають здатність швидко все забувати.
Я не хочу з політичних позицій коментувати історію Другої світової війни чи ставити під сумнів заслуги її учасників. Просто оцінимо дату з позиції того, що 8 чи 9 травня (хто як розуміє і відзначає) завершилася найжахливіша за всю історію кровопролитна бійня.
У цій війні загинуло чимало наших земляків в лавах Червоної армії, загонів УПА. На моє переконання, 9 травня слід згадати і вшанувати всіх, хто загинув, хто поклав життя за наше з вами майбутнє.  Але, на жаль, у Теребовлі місцева влада навіть не спромоглася прибрати могили солдатів, що загинули. Біля могильних плит меморіалу проросли бур’яни, біля пам’ятника “Борцям за волю України” купи сміття. Я вже не кажу про реставрацію плит, про те, що імен і прізвищ не видно на затертому брудному граніті. 
Представники влади організували у п’ятницю, 6 травня, поминальну ходу до меморіалу, показово несли вінки, щоб усі бачили їхню громадянську позицію. Вони мали би помітити, в якому стані меморіал… І організувати працівників кладовища на прибирання. Тим паче, перед Провідною неділею. Та от до цього руки не дійшли. То що, піар – дорожчий від памяті?..
8 травня у нашому славному місті провели концерт до Дня матері. Люди вітали матерів і забули, що саме вони пережили чи не найважче горе і виплакали чи не найбільше сліз під час Другої світової.
Наступного дня я взяв відро, щітку і ганчірку та взявся виконувати роботу нашої влади. Помив усі надгробки солдатів на військовому меморіалі, вирвав бур’яни, адже бачив сльози стареньких матерів, які приходять на занедбані могили своїх родичів, друзів, близьких. 
Олександр ТИТЖИНСЬКИЙ