Повернулись брати з полону і не тільки вони…

До рідного села Настасів повернулися двоє братів-захисників — Павло та Петро Базарі. Вони пройшли через надзвичайно важкі випробування та вистояли в нелюдських умовах ворожих катівень. Павло перебував у полоні понад рік, а Петро – довгих чотири роки.

Увесь цей час родина не втрачала надії, молилася і боролася за їхнє визволення. Тепер брати нарешті ступили на рідну землю.

Зустріч військовослужбовців стала справжнім святом. Біля місцевого Будинку культури зібралися десятки людей: рідні, друзі, знайомі, односельці та представники місцевого самоврядування.

Люди зробили живий коридор, тримаючи в руках синьо-жовті стяги та живі квіти. Були гучні щирі оплески, міцні обійми та сльози щастя.

Великоберезовицька громада висловила безмежну вдячність Павлу та Петру за їхню мужність, силу духу та захист України.

А у Чорткові зустріли захисника Михайла Медведика, який понад рік провів у російському полоні. Він потрапив у полон під час бойового завдання. Земляка зустрічали рідні, друзі, побратими та жителі громади.

До російського полону військовослужбовець потрапив 11 січня 2025 року під час виконання бойових завдань поблизу села Велика Новосілка Донецької області. Михайло Медведик спершу перебував у полоні в окупованому Торецьку на Донеччині, а згодом його перевезли до Тверської області рф.

Повернення захисника стало особливою подією для Чорткова та всієї громади. Жителі міста прийшли, аби підтримати воїна та подякувати йому за мужність і незламність.

Повернення українських військовополонених залишається одним із найболючіших питань для багатьох родин, які продовжують чекати своїх близьких.

Не менш зворушлива зустріч відбулася у Збаражі. Додому повернулися: збаражанин Ярослав Малащук, який перебував у російській неволі 1 рік і 8 місяців, та мешканець села Травневе Михайло Торченюк, який провів у полоні 3 роки і 2 місяці.

Громада зустріла Героїв із прапорами та молитвою.

Розділити радість повернення воїнів прийшли жителі громади, рідні, друзі, побратими, представники влади та духовенство. Зустріч була теплою та емоційною. Люди дякували військовим за мужність, підтримували їх оплесками та щирими словами вдячності.

Після пережитих випробувань на захисників чекають лікування та реабілітація.

Та найголовніше — воїни повернулися живими додому, до тих, хто щодня молився і чекав на них.