Тернопільська «Просвіта»: до 150 річчя від часу заснування філії

У вересні 2025 р. виповнилося 150 років від часу заснування філії товариства «Просвіта» в Тернополі. Зрозуміло, що ювілейна дата спонукає гідно відзначити таку знакову подію в історії Тернопільщини, розлого оповісти про просвітянських рух і його сподвижників, вшанувати пам’ять просвітян, котрі жертовно служили народній справі.

Передумови створення

Загальновідомо, що у вересні 1939 р. Тернопільська окружна філія «Просвіти» була однією з найчисельних та активних в Галичині. Правда більшість читалень товариства постали і вели свою національно-патріотичну роботу на території сучасної Тернопільщини в кінці 19 – у перше десятиліття 20 століття.

Тож у зазначеному контексті цікавим і маловідомим є початковий період діяльності «Просвіти» в Тернополі, зокрема час її заснування. Традиційно вважається, і ця інформація вміщена чи не в усіх діаспорних та виданих в незалежній Україні публікаціях з історії Тернополя, що філія товариства в цьому місті була створена на установчих зборах 29 червня 1876 р. і провідну роль в цьому відіграв Олександр Барвінський – у той час вчитель Тернопільської вчительської семінарії, згодом відомий громадсько-політичний і культурно-просвітній діяч. Власне ця дата взята з мемуарів останнього, перша частина яких вийшла ще в 1912 році.

Однак, насправді, ця дата не є вірною щодо заснування філії «Просвіти» в Тернополі. Звернімо увагу, що у звіті головного виділу товариства «Просвіта» у Львові за період від 15 травня 1875 р. до 15 червня 1876 р., який вийшов окремою брошурою, написано: «Нову філію зав’язав виділ у Тернополі, до которої зголосилося дотепер понад 40 членів. Однако… філія Тернопільська не могла до сего часу розпочати свою діяльність по причині, що власть політична сему противиться. Виділ, боронячи свої права, зголосив рекурс до в. міністра і ожидає прихильного для товариства розрішення справи».

Це означає, що філія товариства «Просвіта» в місті існувала до 29 червня 1876 р., хоча офіційно не могла діяти через перепони австрійської влади, в якій провідну роль відігравали польські кола, які докладали зусиль для стримування українського культурно-освітнього життя. Таким чином, постає питання про встановлення дати перших зборів, на яких було заявлено про створення філії товариства в Тернополі і після котрих здійснювалися заходи щодо її офіційного відкриття.

Відзначимо, що заснування філії «Просвіти» в Тернополі було закономірною подією. У 1870-і рр. місто поступово стає одним із провідних господарських і культурних центрів Східної Галичини, що було започатковано прокладенням залізниці в 1871 році. В його державній гімназії працювали кілька викладачів-українців, навчалося чимало дітей з українських родин і мрією учнів-українців, як і їхніх батьків, було здобути вищу духовну чи світську освіту. У вересні 1871 р. відкрилася в місті двомовна вчительська семінарія і її директором був призначений українець Северин Дністрянський. Крім того, діяли реальна школа, виділова школа і кілька різнокласових народних шкіл. У Тернополі працювала значна кількість українських інтелігентів, передусім педагогів, правників, державних і приватних службовців тощо. Тож українське населення міста відзначалося все більшою громадською активністю й під проводом своєї інтелігенції намагалося позиціонувати себе самодостатньою національною спільнотою. Власне не варто забувати, що Тернопіль від свого заснування весь час був українським містом – як за кількістю «руського» населення, так і за духом і традиціями.

Як відбувалися установчі збори філії «Просвіти» у Тернополі

Ознайомлення з матеріалами, опублікованими у провідному українському журналі «Правда» у Львові впродовж 1875–1877 рр. без підпису (припускаємо, що їх автор О. Барвінський. – П. Г.), дає змогу відтворити процес створення Тернопільської філії «Просвіти».

У номері часопису від 15 жовтня 1875 р. в кореспонденції з Тернополя повідомлялося, що українці міста і навколишньої округи зібралися 29 вересня цього річ в залі магістрату на установчі, збори і «заложили в Тернополі філію Просвіти». Всього були присутніми 50 осіб – жителі міста і навколишніх сіл.

На збори прибули зі Львова і виступили з промовами представники головного виділу «Просвіти» педагог, перший голова товариства Наталь Вахнянин та адвокат Володимир Ганкевич. Вів збори і виголосив невелику доповідь місцевий адвокат Володимир Лучаківський. Коротко промовляли О. Барвінський та інші учасники зборів. Селянин з с. Гарбузова Михайло Бабій наголошував зокрема, що товариство має бути створене для «заспокоєння (вирішення – П. Г.) реальних потреб народу». Із цією думкою були згідні всі учасники зібрання.

Опісля обрали виділ філії в такому складі: голова – В. Лучаківський, заступник голови – судовий ад’юнкт Лев Шехович, секретар – О. Барвінський, члени виділу – професор гімназії Петро Левицький і катехит вчительської семінарії о. Северин Навроцький.

Членами новоствореної філії «Просвіти» зголосилися бути: з Тернополя – професор вчительської семінарії Віктор Загайкевич, заступник вчителя гімназії, літератор Кость Горбаль, катехит гімназії о. Євген Алиськевич, священник Теодор Кордуба, вчителі народних шкіл Юрій Геців, Северин Загайко і Степан Трач, працівники суду Василь Загайко, Іван Коморовський, Зенон Котович та Остап Чвартацький, прокурор Григорій Лочинський, фінансовий урядник Федір Чарнецький, ветеринар Едмунд Сохацький, поштовий урядник Іван Максимишин, мельники Тома Кордуба та Онуфрій Ткачук, міщанин Микола Дудикевич, суддя у Великій Березовиці Йосип Сохацький; з околиці – священники Осип Барвінський (с. Гарбузів; брат Володимира та Олександра Барвінських), Йосип Вітошинський (с. Денисів; хоровий диригент), Михайло Івасечко (с. Кам’янки), Михайло Кордуба (с. Острів), Олександр Поховський (с. Покропивна), Ілярій Роздольський (с. Стегниківці), Йосип Соневицький (с. Бірки Великі), Йосип Студинський (с. Кип’ячка) і Григорій Чубатий (с. Ступки), дяк Михайло Сковронський і господар Іван Лунь (обидва із с. Острів) й ін. Як бачимо, серед засновників товариства в Тернополі були представники всіх верств.

Однак розпочати свою роботу філія в Тернополі відразу не змогла, оскільки Галицьке намісництво відмовилося затвердити її статут (його уклав О. Барвінський). Справа полягала в тому, що філія конституювалась як окружна, а статут товариства «Просвіта» у Львові, розроблений його головним виділом і рекомендований як основа для повітових і міських філій, не передбачав підрозділів такого статусу на місцях. Тож використовуючи формальну причину, а фактично з політичних мотивів влада намагалися не допустити відкриття організації, яка мала стали провідною для українців Тернополя та округи. За полагодження справи й утвердження статуту філії взялися правники В. Лучаківський і Л. Шехович.

Другі і треті збори філії «Просвіти» у Тернополі

29 червня 1876 р. члени філії «Просвіти» в Тернополі зібралися на другі загальні збори, ухвалили нову редакцію її статуту, який і був переданий у намісництво на затвердження. Від головного виділу товариства у Львові прибув і виступав Володимир Барвінський, а от голова «Просвіти» Володислав-Валентин Федорович, який проживав у с. Вікно на Гримайлівщині, знехтував запрошенням тернополян.

В. Барвінський заявив зокрема, що філія у Тернополі буде сильною підмогою товариству, коли в свій склад залучить багато інтелігенції, а якнайбільше міщан і селян. Учитель Іван Кізимович говорив про потребу видавати книжки для дітей народною мовою і за низькими цінами. О. Барвінський роз’яснив присутнім, «задля чого філія, зав’язана минувшого року, не могла досі війти в житє».

Було обрано виділ Тернопільської філії «Просвіти» із 7 осіб: голова, його заступник і секретар залишилися ті ж, а от новими членами виділу стали К. Горбаль і священник Є. Алиськевич, заступниками членів – міщанин Т. Кордуба і вчитель С. Трач. У товариство записалися 65 осіб (5 міщан і 6 селян, решта були представниками світської та духовної інтелігенції), причому 25 з них проживали в Тернополі. Як писала львівська «Правда», члени філії розійшлися «одушевлені додому».

Рескриптом Галицького намісництва від 25 серпня 1876 р. діяльність окружної філії «Просвіти» в Тернополі була дозволена з 23 вересня цього ж року. Отже, час від проведення її установчих зборів і до дозволу на початок реальної роботи тривав рівно рік.

Після офіційного відкриття філії розпочалася звична в той час для членів «Просвіти» робота: влаштування святкових врочистостей, відзначення певних подій – минулих і тогочасних, вшанування пам’яті відомих українських діячів, поширення просвітницьких ідей серед населення тощо. Філія спромоглася видати впродовж двох років 5 брошур на господарсько-виробничу тематику, що адресувалися селянам («Про худобу рогату», «Паша як її приготовляти і як подавати, щоби господар доховався гарної худоби» й ін.). Загалом результати роботи тернопільських просвітян були на початках скромними.

10 травня 1877 р. відбулися треті загальні збори філії «Просвіти» в Тернополі. В той час вона нараховувала 85 членів. Головою її виділу обрали Л. Шеховича, заступником – В. Лучаківського, секретарем – К. Горбаля, скарбником – О. Барвінського, контролером – О. Тимчука, заступниками членів виділу – священників Є. Алиськевича і С. Навроцького. Як стверджувалося в повідомленні журналу «Правда», на зборах було відзначено, що «найбільше прислужився філії отець Северин Навроцький, позаяк за його заходом міщани чим більше горнуться до Просвіти».

У держархіві Тернопільської області зберігається великий пласт оригінальних документів про діяльність читалень «Просвіти» Тернопільщини, зокрема фонд 294 «Філія українського товариства «Просвіта» м.Тернопіль. 1901-1939 рр.» та ін.

Роль особистей

Із наведеного вище випливає ще одне питання, яке, на нашу думку, має бути уточнене. Мова йде про те, що чи не в усіх виданнях виняткова роль у створенні філії «Просвіти» в Тернополі і її діяльності на початковому етапі приписується О. Барвінському, стверджується, нібито він її заснував. Вважаємо, що факти переконують в дещо іншому: роль його в цьому процесі була вагомою, але не визначальною. Створювалася і розбудовувалась філія зусиллями кількох людей, принаймні усіх тих, котрі були обрані до її першого, другого і третього виділів.

Той факт, що О. Барвінський лише в 1883 р. був обраний головою Тернопільської «Просвіти», також певною мірою говорить на користь нашого твердження. У 1881 р. він не увійшов до керівництва філії, займаючись справами недавно організованої руської читальні. Відомо й те, що в 1878 р. О. Барвінський дав згоду бути в правлінні філії москвофільського Товариства ім. М. Качковського в Тернополі і він перебував на цьому становищі до 1881 року.

Оцінюючи його значну працю на початковому етапі існування Тернопільської філії «Просвіти», ми повинні віддати належне у цій важливій народній справі й іншим особам, чиї заслуги донині належно не поціновані. Вважаємо, що В. Лучаківський, С. Навроцький, П. Левицький, Л. Шехович, К. Горбаль прислужилися просвітництву в Тернополі у 1870-і роки не менше, ніж О. Барвінський. Зрозуміло, що переїзд останнього в 1888 році на нову працю у Львів послабив силу української просвітянської спільноти в Тернополі. У 1880-ті роки залишили місто також П. Левицький, С. Навроцький, К. Горбаль. Натомість до просвітянства долучився Лев Рудницький – батько майбутнього відомого вченого-географа, академіка Степана Рудницького, прибувши у 1879 р. в Тернопіль як викладач місцевої гімназії. Втратою для місцевої «Просвіти» стала смерть члена її виділу, професора гімназії Віктора Загайкевича прямо в класі під час уроку в лютому 1890 року.

Закінчуючи оповідь про заснування Тернопільської «Просвіти», наведемо і такий факт: викладач польської гімназії в Тернополі Олександр Мединський в своїй ґрунтовній розвідці «Powiat Tarnopolski pod względem oświatowym i kulturalnym» (1910) чітко вказує, що філію «Просвіти» в Тернополі українці заснували 29 вересня 1875 р. і вона дала поштовх до організування та праці читалень, яких у 1908 р. було в Тернопільському повіті 70.

Таким чином, можемо однозначно стверджувати, що історія Тернопільської «Просвіти» бере свої витоки від 29 вересня 1875 р., коли зусиллями провідних українських інтелігентів, міщан і селян міста й навколишньої округи були організовані її установчі збори. 150-літня її діяльність ще чекає свого ґрунтовного дослідження.