Відійшов у вічність легендарний український композитор із Чортківським корінням Ігор Поклад. Опермейстер, лауреат Шевченківської премії, Народний артист України, Герой України, Національна легенда України – Поклад Ігор Дмитрович направду визначна постать у царині української культури. Втім, мало хто знає, що Чортків свого часу був для талановитого митця рідним домом, який він протягом усього життя з теплом згадував.
Сумну звістку повідомили у Чортківській міській раді.
Важко (або навіть неможливо!) перелічити не тільки пісні, а й мелодії до фільмів, вистав, мюзиклів, які Поклад Ігор. Серед декількох найвідоміших творів: «Кохана» («Кохана! Сонце і небо, Море і вітер — це ти, це — ти…»), «Пісня про Матір» («Мамо, вечір догоря…»), «Чарівна скрипка» («Сіла птаха білокрила на тополю…»), «Наречена» («Наречена — моя лада, наречена їде садом…»), «Дикі гуси», «Колискова» («Тепле сонечко сідає, синій вечір на порі…»), «Тече вода», «Зелен клен», «Як я люблю тебе», «Тиха вода», «Скрипка грає», «Хай щастить вам, люди добрі!», «Краю мій лелечий», а також музика до найулюбленіших українських мультфільмів про козаків, а ще – чимало-чимало, багато-багато…
Народився Поклад Ігор у місті Фрунзе (нині Бішкек, Киргизія) в родині військового. Сім’я через кочове батькове життя довший час проживала в Івано-Франківську (тодішньому Станіславі), Чорткові (де талановитий і обдарований митець провчився у початкових класах), Тернополі (там навчався, і в музичній школі), та у Львові (де набирався азів мелодики в консерваторського аса).
З особливим трепетом згадував Ігор Дмитрович про Тернопільщину, зокрема й Чортків:
«Дуже люблю незабутні Чортків і Тернопіль. Досі пригадую охайні, з любов’ю плекані алейки до Тернопільського озера. Де ще можна отримати таку насолоду і натхнення, як не під час прогулянок біля нього в будь-яку пору доби і року! Пригадую човни, рибалок, острів закоханих… Багато років приятелював я з талановитим тернопільським поетом Борисом Демковим — автором вірша «Квітів ромену», а з автором музики цього хіта Владиславом Толмачовим разом навчався в початкових паралельних класах у повоєнному Чорткові. Я був у «Б», а він в — «А».
У шостому класі я вже навчався в Тернополі, куди перевели Батька на військову службу (Тато Толмачова, до речі, також був військовим). Мій же батько, коли демобілізувався (у званні полковника), керував художніми виробничими майстернями. Й досі схвально про нього відгукуються тернопільські художники старшого покоління».