На Донеччині загинув механік-радіотелефоніст з Тернопільської області

Липневий день обпікав не лише сонцем. Болюча втрата гарячим вогнем обпікала серця усіх, хто прийшов попрощатися із воїном Василем Рудиком, який віддав своє життя за усіх нас.

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Великі Гаї священнослужителі, жителі громади, побратими зібралися, щоб спільно зі скорботною родиною провести в останню дорогу люблячого чоловіка та батька, найдорожчого сина та брата, хоробрим воїном та побратимом Василем.

Чин похорону очолив отець-декан Михайло Піняга.

– Плач усіх нас, присутніх, є тією останньою колисковою матері, яка сьогодні бачить свою дитину в домовині. Ніхто і ніщо вже ніколи не поверне дітям батька, дружині – чоловіка, матері – сина. Герої, на жаль, помирають. Але помираючи, дають насіння, як Святі мученики Церкви. На основі цього насіння народжується відвага жити і цінувати своє життя і життя інших, жити гідно, щоб не змарнувати жертви Героїв, які у ці хвилини віддають своє життя за нас з вами, – сказав у проповіді парох храму о. Роман Гриджук.

Похоронна процесія пройшла центральною вулицею села під супровід духового оркестру «Доля».

До слова, воїн Василь пішов захищати Україну майже рік тому. Був механіком-радіотелефоністом відділення взводу зв’язку єгерського батальйону. Життя воїна обірвалося поблизу населеного пункту Новоселівка Перша на Донеччині.

Поховали Героя на кладовищі з усіма військовими почестями.

Щирі співчуття дружині Ользі, донечці Софійці та сину Назарку, матері Галині, брату Тарасу та усій родині.

Вічна пам’ять Герою.