10.12.2022 08:31

Повідомити про новину

Поширити:

Що потрібно нині для того, щоб відчути себе повним ідіотом? Виявляється, не так вже й багато – достатньо лише спробувати виконувати настанови місцевої влади, а опісля – подивитися, як це роблять інші, та як ти виглядатимеш на фоні всіх цих інших…

Власне, це не має для мене особливого значення, оскільки дотримуюся думки, що бувають випадки в житті, коли всі йдуть “не в ногу”, а один крокує саме “в ногу”. але… З 22 вересня мали набути (мали!) чинності рішення міського штабу з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру, серед яких:

 

1.Забезпечити дотримання маскового режиму у місцях масового скупчення населення, громадському транспорті, торгово-розважальних центрах, магазинах, закладах громадського харчування, закладах культури і мистецтв, релігійних установах.

2.Забезпечити роботу водіїв та кондукторів на маршрутах, використовуючи засоби індивідуального захисту (захисні маски, респіратори).

  1. Здійснювати перевезення пасажирів виключно в захисних масках (респіраторах)…

Не знаю, як було наступного дня у торгово-розважальних центрах, магазинах, закладах громадського харчування, закладах культури і мистецтв, релігійних установах, а от з виконанням цього рішення у громадському транспорті під час кількаразових поїздок містом довелося познайомитися доволі детально. І констатувати, що перед  переліченими вище трьома пунктами можна сміливо ставити заперечне “НЕ” – саме в такому дусі виконували начебто обов’язкове рішення міського штабу.

За чотири поїздки вдалося побачити аж двох пасажирів у масці (в однієї жінки вона навіть була правильно одягнена) і одного водія з маскою, що надокучливо теліпалася на підборідді. Склалося тверде враження, що контроль за виконанням рішення міського штабу покладений на… тих, кого треба контролювати, тобто самих громадян. За таких умов я зі своєю маскою справді цілком міг зійти за не зовсім адекватну “білу ворону”…

В чому причина отакого нігілістично-наплювательського менталітету наших громадян? У давній звичці ставитися до розпоряджень влади, як до чогось осоружного і зовсім не обов’язкового?  В такому разі мова може йти про недовіру до неї, рідної. Або ж, можливо, така вже людська психологія: коли після жорстких карантинних заходів настала практично їхня повна відміна, то знову “закрутити гайки” буде вже вкрай важко, якщо взагалі можливо. Здається, щось подібне було зі “свободою”, “демократією” і “лібералізацією” початку 90-х. Всі були: за капіталізм, вільний ринок, ділову ініціативу! Коли ж ота свобода та ініціатива вилилися в грабіжницьку приватизацію, казкове збагачення купки нахабних спритників і зубожіння широких мас, то як тільки залунали несміливі голоси про кричущу  несправедливість отієї “приХватизації”, нувориші одразу ж закричали, що нового переділу власності допустити ніяк не можна! Бо це – кровопролиття!

Кровопролиття нині вистачає й без переділу власності. А до нього ще й додалася сезонне підвищення активності клятого вірусу, що вже кілька років тероризує світ. Невже знову потрібні вражаючі цифри померлих, щоб почати виконувати настанови, які, за всього зрозумілого скепсису щодо влади, не здаються нині зовсім недоречними?