14-річна дівчина з Чортківщини опиналася у заручницях в Росії

Торік її мати грала гру в Інтернеті і познайомилася з росіянином Женею. Той пообіцяв золоті гори, і довірлива непутяща жінка уявила, що спіймала жар-птицю.

Батькам, односельчанам сказала, що їде у Німеччину, бере з собою дочку. Мовляв, усе домовлено: буде робота, житло, для дочки – школа. У селі не йняли віри у розповіді Наді. (Так назвемо жінку. Також у цій публікації змінено ім’я неповнолітньої дівчинки. Задля захисту інтересів дитини не вказуємо назви населеного пункту.)

Про 40-річну Надю відгукуються не дуже добре. Не пиячка, не наркоманка… Просто непутяща, недбайлива. Кажуть: «Вона навіть не може обробити клаптик городу біля хати». Мовляв, завжди жила за кошт батьків. Парадокс: Надя з дуже хорошої роботящої родини. Батьки – трудяги, вибилися у люди старша сестра і брат. А Надя ніби з іншого тіста. З чоловіком розлучилися ще у 2006-му. Той був родом з Бучацького району. Де він нині – по-різному кажуть: може, за кордоном, а може, «сидить».

Три роки тому Надя у судовому порядку позбавила колишнього чоловіка батьківських прав стосовно молодшої дочки. Зі школи надали довідку: упродовж шести років батько жодного разу не приходив до школи, не цікавився дитиною. Висновок надала і служба у справах дітей. На суді чоловік й не заперечував проти позбавлення прав. Казав, що має іншу сім’ю, і дочка його не цікавить. Так Настя залишилася без батька.

Цікаво, що і Надю позбавили батьківських прав стосовно старшої дочки. Кажуть, що ініціатором цього була сама дочка – побачила, що з матір’ю дедалі важче жити і попросилася під опіку тітки. Власне, майже з народження вона проживала разом з дідусем, бабусею і тіткою, які мешкали у цьому ж селі.

Попри такі сімейні колізії, родина не полишала Надю, яка проживала з бабусею та Настею в окремому будинку. Перекрили дах, зробили ремонти. Поки бабуся була жива, була і пенсія, тож Надя копійку мала. Не стало бабусі – почалися фінансові проблеми. Але жінка і далі жила одним днем. Як тільки заведуться якісь гроші, Надя вже у крамниці – купує морозиво, ковбаси. І дарма, що завтра не матиме на хліб. Так само легко вона заводила особисті стосунки. У селі згадують, як Надя завантажувала шафи і виїжджала в інше село до нового співмешканця. А за тиждень-два поверталася назад… разом з шафами.

Минулого літа Надя заявила про виїзд в Німеччину. Родичі, знаючи її вдачу, відмовляли, як могли. А надто просили не брати Настю, бо хто ж бере з собою дитину, вперше вирушаючи на заробітки. Але, ні. Надя спродала земельні паї і понесла заяву до школи, у якій написала: виїжджає з дочкою на постійне місце проживання в Німеччину. Директор місцевої школи каже, що кожного року є такі заяви – батьки виїжджають переважно в Італію  і забирають з собою дітей. Настя тоді закінчила сьомий клас.

«Знаєте, я дуже сумнівався у затії жінки і теж просив не забирати Настю з школи. Навіть звертався у дитячі служби в район. Я колись вчив Надю, тож знаю її, як облуплену. Шкода було дитини. Настя зірок з неба не хапала, можна сказати, вчилася слабенько. Замість того, щоб допомагати дитині, Надя заявляла претензії до школи».

Згодом у селі пішов поголос, що Надя, поїхала до Росії. Більше нічого не чули. Те, що Настя опинилася у російському інтернаті, для сільської ради, школи було відкриттям. Також не чули, що є рішення суду про скерування неповнолітньої до київського приймальника-розподільника.

Між тим, 26 березня у Подільському районному суді Києва задовольнили клопотання про поміщення Насті до приймальника-розподільника. З’ясувалося, що  адміністрація санкт-Петербурзького соціального притулку для дітей «Транзит» направила запит до України про подальше влаштування Насті на території України. Також повідомили, що дівчину виявили на території Російської Федерації без супроводу законних представників.

Як таке могло статися і де поділася Надя? Дещо відомо про це від її сестри. Так от, за її словами, Надя з Настею спочатку поїхали у Підмосков’я, потім опинилися біля Санкт-Петербургу. Женя, з яким Надя познайомилася через Інтернет, взяв їх на квартиру. Платити за найм було нічим, борг ріс. Господар вимагав заплатити і врешті виставив Надю за поріг, а 14-річну Настю залишив як… заручницю, мовляв, поки не розплатиться, дочки не побачить. Надя пішла жити у гуртожиток, влаштувалася на птахофабрику.

Врешті, господар, мабуть, збагнув, що ситуація пахне криміналом, і здав Настю в інтернат.

Знову ж таки, за словами тітки, Надя знала, що дочка в інтернаті. Вона навідувалася до неї, телефонувала.

І ось тепер Настю мають привезти в Україну. З київського приймальника-розподільника її забере тітка. Надя в Україну  повертатися не збирається… Схоже, що тітці доведеться стати мамою ще і для другої сестриної дочки.

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*