Повідомити новину

Поширити:

Наш колега, член НСЖУ Ігор Фарина зустрів 60-ліття. Талановитий журналіст і поет народився у селі Загір’я Зборівського району, але свою життєву і творчу долю зустрів у Шумську. В минулому Ігор був багаторічним власним кореспондентом газети «Свобода» у цьому районі.
Свій поважний ювілей він зустрів, сповнений сил і творчої енергії. Його нові задуми – це як продовження попередніх надбань. А в творчому доробку Ігоря Фарини – збірки поезій «Думаю про журавля», «Пісня пісень» (переспіви з біблійних текстів), «Осінні жорна», «Різьби по словодреві», повість-есе про Уласа Самчука «Пекуча чужина», повість «Чорне сонце», переклади з французької та польської мов, публіцистика, статті, краєзнавчі дослідження. Він – лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких.
«Свободівці» щиро вітають Ігоря Фарину з 60-літтям і зичать йому творчого довголіття, наснаги, здоров’я, натхнення, радості та добра і пропонують читачам добірку його нових віршів.
***
Душа у віддзеркаленні луни
Приховує політ несамовиття,
Портретить такти невгамовний світ,
Щоб міг у їхні видихи вростати.
***
Лунке свистіння вітру життєгри
Зламає правдовісні прапори,
Якщо в ярозорінні новизни
Не вздрію громочасної пори.
***
Фантазія долає моря шквал
І царственність свойого батерфляю
Спинити й на миттєвість не бажає,
У звичне застромляючи кинджал.
***
Змлинує тернодім жертвоприношень
І омузичень ще незнані такти,
Якщо бентежжя сутність полинову
Не врівноважить крапля доброти.
 
    Опришок
З бескиддя витиснувши волю,
Іде до правди крізь туман.
Його бажань не приневолить
Чужого потопту аркан.
 
Побачене уявою
Цікавість царює цибата,
Циганить цебро в царини.
Цілує цинізм циферблата
Цнотливість ціни цілини.
***
Роз’ятрює ця туга за красою,
Яка впряглася у ярмо жадань.
Лише вона обожує цю рань.
І ми стаєм крізь напасті собою.
***
Між  відчуттів осонцених прозрів,
І пристрасті весни вмокнувши душу
Збагнув, що мислі викине на сушу
Неблуканина у відтінках днів.
***
Із сумерку не виплив ще світанок.
Вітриська мандрівного чути крик.
Безмовний світ свій проковтнув язик,
Збираючи росинки тиші в дзбанок.
***
Смирення й непокора ходять в парі.
Шал двоїни у жазі пізнання?
Перепливу незриме часоморе,
Пливучи межи ними через днини.
   
    Натхнення
Вселилась світлотінь небоязка
У кольорову гаму райдуг часу.
І неспроможна вже оця окраса
Десь заховати впевненість мазка.
                             Ігор ФАРИНА