Євро-2020: перемагає той, хто грає головою?

Україна – Англія – 0:4
Зараз, через деякий час після цього невдалого для нас чвертьфіналу, трохи легшою видається відповідь на запитання: на підставі яких футбольних чеснот ми мали обіграти збірну родоначальників футболу? Лише тому, що двоє з наших виступають в їх чемпіонаті? Так цього ж зовсім недостатньо, щоб поставити хоча б приблизний знак рівності між АПЛ і УПЛ…
Можна, за бажання, знайти втіху: збірна України на турнірі пройшла далі, ніж французи, німці, бельгійці, португальці. В будь-якому випадку нинішній виступ українців кращий за бліденький перформанс на Євро-2012 (що теж завершився поразкою від англійців). І вже точно не йде в порівняння з тією принизливою безпомічністю, що її продемонструвала команда М.Фоменка на Євро-2016. Це трохи втішає, але…
Вже на 4 хв. всі хитромудрі передматчеві розклади і стратегії полетіли шкереберть – Стерлінг розрізав пасом начебто численний захист України і вивів Кейна віч-на-віч з Бущаном. Капітан англійців скористався цим шансом сповна. Якщо після матчу з Нідерландами нашим футболістам закидали втрату концентрації під завісу гри, то можна сказати, що вони зробили висновки – цього разу втратили її на самому початку. Англійці, попри статус номінальних гостей, почувалися на римському стадіоні господарями, а у нас же щось схоже на загрозу виникло аж на 17 хв., коли удару в площину воріт Пікфорда завдав Яремчук. Надалі наші ніби й намагалися шукати шляхи до воріт англійців (а що ще залишалося?), але цим спробам бракувало атакувальної визначеності через силу-силенну передач впоперек поля і назад, які часто є ознакою того, що команда просто не знає, що робити.
Початок другого тайму засвідчив, що, крім футболу, нашим улюбленим  національним спортом є звичка наступати на одні й ті ж граблі – українці знову пропустили, можна сказати, “з роздягальні”. Цього разу –  після простенького навісу зі штрафного і підставленої голови Магуаєра. З перебігу гри виглядало, що сподіватися на повторення подвигу в матчі з Нідерландами, коли нам вдалося ліквідувати дефіцит у два голи, цього разу не доводиться. Тим більше, коли на 50 хв. підвернулися ще одні гарненькі грабельки: знову нехитрий навіс і – точний удар Кейна головою. Все? Аж ніяк – англійці наче заповзялися довести нам, що їхнє вміння і наше невміння грати головою – одна з футбольних аксіом. 63 хв., знову навіс, цього разу з кутового, і – точний удар Хендерсона. Знову головою.
Після цього хотілося лише одного: щоб цей матч якнайшвидше закінчився. Мали рацію ті, котрі прогнозували, що у двобої переможуть англійці. Хоча навіть скептики не передбачали неприємного 0:4. Фортуна цього разу вирішила нам не сприяти, а без її допомоги, як показав виступ на турнірі, не обійтися. Що ж стосується оцінок виступу на Євро-2020 збірної України, то гарячими слідами можна підсумувати, що був він, скажемо так, очікуваним –  виграли  у тих, хто цілком був під силу, програли ж тим, кому… мали програти за всіма футбольними канонами. Хоча останнє 0:4 залишило дуже неприємний післясмак…
Ігор ДУДА