gazpostach

Якого врожаю дочекаємося?



Іноді виникає враження, що життя наше минає в якихось паралельних світах. Так недалеко і до шизофренії чи якоїсь іншої з численних психічних болячок, цих неодмінних супутників надміру знервованого й агресивного суспільства.

Сідаєш за комп’ютер – і аж зіщулюєшся від лавини повідомлень про підступи коронавірусу. І не десь у Техасі, Делі чи Ріо-де-Жанейро. Ні, ось тут, просто таки за твоїми дверима… “Тернопільщина лідирує за темпами поширення коронавірусу”, – читаєш у новинах. Зовсім поряд – не набагато веселіше: “З двох тисяч протестованих методом ІФА жителів Тернопільщини антитіла до коронавірусу виявили лише у 50 людей. Відтак рівень колективного імунітету до COVID-19 залишається надто низьким, щоб протистояти епідемії… Спостерігається агресивність вірусу у певних регіонах”.

А он іще одна не менш підбадьорлива звістка: “Зареєстровано декілька повторних випадків захворювання на COVID-19. Є хворий, який занедужав уже втретє”.

Цього ніби достатньо, щоб з’явилося сильне бажання замкнутися у своєму помешканні й обмежити контакти з навколишнім світом до найнеобхіднішого мінімуму. Але реально здійснити це важко, отож, доводиться виходити за двері. А там одразу помічаєш, що попри повідомлення і прогнози, все видається зовсім не таким драматичним і зловісним. Життя виграє барвами і людям, як здається, байдуже до всіляких попереджень і застережень. Дітки весело граються поряд з будинком на майданчику. Компанія молодиків регоче з якогось приводу на зупинці. Дві подруги таємниче перемовляються про щось зі сміхом, ледь не торкаючись чола одна одної. На ринку й поблизу нього – звичне скупчення людей (причому далеко не всі у масках). Заходиш, натягнувши її, у нібито закритий простір громадської установи, і робиш малоприємне відкриття, що зі своїм “намордником” маєш шанс зійти тут за переляканого неадеквата, адже ніхто інший маски не носить, і на тебе дивляться, як на дивака. Може, суспільство підсвідомо вирішило виробляти отой колективний імунітет найпростішим способом, тобто шляхом зараження значної кількості людей?

Повертаєшся додому і – знову за комп’ютер. А там із зовсім свіжого – повідомлення місцевого медичного начальника: “Близько 30 хворих у важкому стані. Це пов’язано з тим, що люди не до кінця розуміють складність ситуації із захворюваністю, яка і виникає через недотримання саме карантинних заходів”. А зовсім поряд – коментар від читача: “Чекаємо чергового урожаю після повернення в “помаранчеву” зону”

Ну що ж, осінь – саме пора врожаю. Почекаємо?

Ігор ДУДА

 









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*