Як за хутряні шапки дали по шапці…

Майже 25 років тому, 13 вересня 1995 р., “Динамо” під керівництвом Йожефа Сабо перемогло в першому матчі групового турніру Ліги чемпіонів грецький «Панатінаїкос» – 1:0. Команда тоді була на піднесенні, інші суперники – “Порто” і “Нант” – не здавалися нездоланними, і вболівальники чекали вдалого виступу. І раптом – наче грім з неба: за спробу підкупу іспанського арбітра Антоніо Лопеса Ньєто український клуб відсторонений від участі у євротурнірах на 3 роки, а кільком його функціонерам, в тому числі генеральному менеджеру Ігорю Суркісу було заборонено займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з футболом. Підставою для такого жорсткого рішення став рапорт судді. В ньому Ньєто повідомив, що під час офіційної вечері його запросили в окремий кабінет, де Суркіс-молодший вручив йому лаконічну записку іспанською: “Антоніо, перемога “Динамо” – 30 тисяч доларів США”. Крім цього, в цій негарній історії фігурували хутряні шуби і шапки. Арбітр, за його словами, обурився і хотів залишити цей папірець собі як речовий доказ. Але І.Суркіс виявився спритнішим і вихопив записку. Однак іспанець заявив, що про все доповість в УЄФА. І свою обіцянку  виконав.
Намагаючись відвести від себе звинувачення в спробі підкупу, брати Суркіси вдалися до нашого звичного способу і заявили, що вся справа з шубами, шапками і 30 тисячами сфабрикована іспанським рефері. Мовляв, “Панатінаїкос” – не “Ювентус” і не “Баварія” і, щоб здолати його, цілком достатньо ігрових ресурсів “Динамо”. Так, зрештою, і сталося, однак перемога киян була анульована, а клуб відсторонений  від участі в Єврокубках.  Проте на тлі усіх тих самовиправдальних промов динамівського керівництва окремо стояла коротка репліка Віктора Медведчука, який здійснював тоді юридичне забезпечення діяльності клубу. Коли вже стало відомо, що УЄФА від свого не відступить і що “Динамо” з ганьбою вигнане з європейського футбольного дому, він, пригадую, промовив безнадійно втомленим голосом: “Треба відмовлятися від практики виявляти надмірну гостинність до  арбітрів”. Це, мабуть, і був момент істини.
Уже пізніше довелося почути, що одна дуже відома в футбольних колах особа сказала тоді І. Суркісу: “Игорек, тебе не взятки судьям давать – тебе мебель грузить”.  Вантажити меблі Суркісу-молодшому все ж не довелося – 19 квітня 1996 р. виконком УЄФА зняв дискваліфікацію з “Динамо”, а трохи пізніше – і з  І.Суркіса. Довелося також чути, що до цього добряче долучився голова опікунської ради “Динамо” Леонід Кравчук, котрий зі своєю мудрою і “все розуміючою” усмішкою вручив персонально кожному члену виконкому елегантний портфельчик з… Суми називали різні, але коли я запитав Л. Кравчука під час його відвідин Тернополя в ранзі народного депутата, як йому вдалося переконати увесь виконком УЄФА, Леонід Макарович довірливо відповів, що він, виявляється, зміг донести до затятих європейських футбольних функціонерів, як багато важить футбол і київське “Динамо” для молодої Української держави.
І подивився на мене все тим же мудрим і доброзичливим поглядом, який так йому личить…
Ігор ДУДА