Як найкращий вчитель України із Заліщиків Василь Дяків змінив звичайні уроки історії

2 жовтня українці відзначатимуть День вчителя.

Яким має бути справжній викладач не з чуток знає вчитель історії, громадянської освіти та основ здоров’я Заліщицької державної гімназії Василь Дяків. Адже у 2020 році його підхід до навчання оцінили і в рамках премії Global Teacher Prize Ukraine, пише “20 хвилин”.

Вчитель у третьому поколінні

Із дитинства Василя Дяківа оточували конспекти, лабораторні роботи та підручники з яскравими ілюстраціями. Першу свою «педагогічну практику» він пройшов не у студентські роки, а коли народилася молодша сестра. Саме їй він допомагав пізнавати світ у мандрівках та екскурсіях. А ось навчаючись, працюючи пан Василь завжди прагнув нового та більшого. 

–  Одним з найважливіших аспектів стало пізнання навколишнього і набуття вміння спілкуватися з дітьми. Так, у підлітковому віці я зрозумів і відчув, що моє покликання – робота з людьми. Професію вчителя здобував у трьох навчальних закладах: Чортківське педагогічне училище, Чернівецький державний університет та Тернопільський національний педагогічний університет. Вже у 1993 році я пройшов курси з виховання за методикою Монтессорі, перейнявши звідти ідеї про становлення дітей як самостійних і відповідальних особистостей, – розповідає він. 

Свою вчительську діяльність Василь Дяків розпочинав у малокомплектних школах у Зборівського та Заліщицького районів. Сьогодні за його плечима вже 33 роки педагогічного досвіду, з яких 25 років він присвятив Заліщицькій державній гімназії.

– Професія педагога має, як і будь-яка, дві сторони медалі. З однієї – це виснажлива праця, співпраця з дітьми, яка потребує значних емоційних затрат, адже кожна дитина – це особистість, яку формує не тільки педагог, але й родина, суспільство, інформаційний простір. З іншої – емоційна складова надихає педагога і спонукає постійно вдосконалюватися, – наголошує пан Василь. – Дитина, яку я навчав у 1980-1990 роках, і сучасна дитина – це два різні світи. Сучасна дитина – це часто людина віртуального світу, яка заглиблена у нього. І необхідно вчителю докладати набагато більше зусиль, щоб дитину повернути у реальність.

Вчитель – чарівник для дітей

Лекції переможець премії Global Teacher Prize Ukraine називає «стародавнім методом», адже сучасний світ потребує сучасних рішень. У своїй роботі Василь Дяків застосовує елементи тренінгів, інтерактиви, прийоми, пов’язані з використанням інформаційних технологій, а також розвиває командну комунікацію. Натомість завжди наголошує, використання інформаційних технологій має бути в міру. Свою думку пояснює так.

– Візуалізація спростила сприйняття реальності – і це призводить до втрати мотивації критично мислити. Тому формування та розвиток критичного мислення – це один з ключів успіху. Найважливішим у роботі вчителя є дотримання ціннісних орієнтирів та вміння залишатися собою. Звичайно, сучасність учителю теж необхідна, але це, скоріше за все, форма. Зміст – це вміння шукати суть виклику, будувати стратегії, плани і їх реалізовувати, – наголошує педагог. 

Головним викликом для сучасних освітян цей учитель вважає питання «Чому я прийшов у школу?». Відповіддю на нього, на думку пана Василя, є слідування за власним інтересом, який реалізується в демократичній освіті.

Про те, що вчителю вдається знаходити підхід до дітей свідчить і робота його учнів. Адже у межах конкурсу «Історія моєї громади» вони вирішили збільшити туристичний потенціал Заліщиків. Вони розробили туристичний маршрут, інформаційні стенди та інформаційні таблички для архітектурних пам‘яток міста.

Іще один проєкт – організація «Кубку Тернопільської області з українських інтелектуальних ігор УНІКУМ пам’яті Героя АТО Ореста Квача», який проходить кілька років поспіль за допомоги учнів пана Василя, які працюють волонтерами-організаторами.

Історія – не тільки дати та імена

Є дати, які необхідно знати кожному громадянину України. Але скільки їх треба для того, щоб повно розуміти історію? Зрештою, дата – це тільки подія. А подія – має причини, наслідки, може бути пов’язана з іншими подіями. 

– Оптимальніше говорити про історичні явища, процеси, щоб дитина усвідомлювала цілісність історії, а не дату. Дитина під час вивчення історії повинна декілька разів відповідно до вікових особливостей проходити історію України, де пізнавати суть процесів, їх виклики, як вони відображені у подіях, і які наслідки вони приносять. Історія – це певна модель, що допомагає розуміти, що не так було в минулому і стає своєрідним компасом для візії майбутнього, – наголошує педагог. 

Сьогодні вчителі вже зіштовхуються з тим, що діти тримають в голові певну дату і зовсім забувають про сенс події. Школярі завчають цифри та імена виключно для підготовки до ЗНО, а далі то все вилітає з голови. 

– Коли ми вивчаємо у восьмому класі, умовно, період Руїни, коли козацтво поділилося на промосковське та пропольське, то чи не закладаємо ми цим у дітей відчуття меншовартісності? Руїна була, це факт, і Гетьманщину роздерли інші держави, але ж ми маємо розуміти, що вкладаємо в сенси викладання історії, які цінності несе матеріал, і як та коли на уроці його осмислено (чи проговорено й відрефлексовано), – каже Василь Дяків.

Не менш важливим є і період формування незалежності України. Тож, про нього варто говорити з учнями вже з початку середньої школи. Більше того, повертатися до цієї теми до десяти разів. 

– У середній школі ми розгортає перед дітьми картину того, як кілька разів українська державність формувалася, але з внутрішніх і зовнішніх причин не була утримана. Що ми таким підходом закріплюємо у свідомості школярів? Що всі спроби були марними, неуспішними. А коли ці установки підкріплені сімейним традиційним культурним баченням (наприклад, постулатом про «братів»), маємо до дев’ятого класу людину, яка вже не мислить категоріями державності, а має уявлення «неуспішності українського», – наголошує історик. 

Global Teacher Prize Ukraine – не про суперництво, а досвід 

Учасником премії Василь Дяків був двічі. Спершу у 2019 році він потрапив до переліку ТОП-50 вчителів України. А ось у 2020 йому вдалося стати переможцем. З його слів, це були неповторні дні, які згадуватиме все життя. 

– Саме завдяки такій команді я збагатився і в педагогічному, і в людському планах, неоцінений досвід, обмін планами на майбутнє, підтримка – все це єдине ціле, що допомагає рухати українську освіту в складні часи. У результаті Заліщицька державна гімназія отримала нову апаратуру –інтерактивну панель EdPro та програмне забезпечення, набір для відео зйомок. Але мить слави минула – і далі освітянські будні. Так, і сьогодні ми на зв’язку, підтримуємо один одного, підтримуємо наших захисників, обговорюємо ідеї – і не тільки педагогічні, – наголошує історик. 

Наразі Василь Дяків не полишає ідею донести і до державних посадовців те, що освіту треба розвивати та удосконалювати. І це далеко не про збільшення кількості шкільних предметів, яких і так забагато.

– Треба навпаки зменшити кількість навчальних предметів, що оцінюватимуться бально у старшій, профільній школі. Варто зменшити і кількість уроків для учнів середньої школи. Здобувачі освіти у профільній школі повинні мати більше академічної свободи під час вибору варіативних курсів. Чому б ще не запровадити конкуренції форм здобуття учнями освіти (класно-урочна, індивідуальна (екстернат, домашня (сімейна), дистанційна, – розповідає Василь Дяків. – На мою думку, чи не найважливішим у процесі функціонування освітньої системи є налагодження довіри, конструктивного діалогу і пошуку взаємоприйнятних відповідальних рішень між державним управлінням в галузі освіти та суспільством в цілому. Це – демократія в дії. 

Перемога над ворогом складається з багатьох перемог у всіх сферах життя держави та суспільства. І тому не тільки бажати, але й здійснювати нові перемоги в освітній галузі та перемагати – це формувати принципово нову еліту. Вона через 10-20 років стане державними управлінцями і буде реалізовувати нову зовнішню і внутрішню політику відповідно до розроблених стратегій, переконаний педагог.