Володимир КОЛІСНИК: «Я не дам розколоти село»

 

У с. Покропивна Козівського району вирують пристрасті, дійшло навіть до відкриття кримінального провадження.
Минулого тижня до редакції прийшли голова благодійної організації «Українська родина» Ірина Найдух та жительки с. Покропивна Ірина Січкоріз і Тетяна Христинич. Пані Ірина добре знає село, бо у рамках благодійного проекту, фінансованого Канадою, допомагає тамтешнім дітям з малозабезпечених сімей. Ірина Січкоріз є волонтером організації. У Тетяни (сестри Ірини) – подряпини біля очей, у руках тримає витяг з кримінального провадження. Стверджує, що її подряпала директорка місцевої школи Леся Крайник. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.
Відвідувачки розповіли, що зайшла суперечка за дитячий садок. Річ у тім, що за державний кошт і зусиллями мешканців у селі відновили приміщення дитячого садка, збудованого у сімдесятих, і яке пустувало щонайменше п’ятнадцять років. При розпаюванні місцевого сільгосппідприємства споруда перейшла у комунальну власність – так вирішили власники майнових паїв, з умовою, що приміщення належатиме до соціальної інфраструктури села, у ньому, як і раніше, буде дитячий садок. Добротний ремонт, нові вікна, бойлер і решта новітнього оснащення провели за кошт держави, однак місцеві люди теж доклалися – і фінансами, і працею. Здавалося б, у чому проблема? У селі, де проживають понад п’ятсот людей, хіба логічно тримати пусткою відреставрований дитячий садок?..
Але реальність така: місцевим малюкам відвели дві кімнати у приміщенні школи. З кінця минулого року школа перейшла у статус навчально-виховного закладу, тобто під одним дахом містяться і школярі, і дошкільнята. Новий статус, можливо, порятував дев’ятирічку від закриття. Загалом територіальна реформа не вельми церемониться з освітніми закладами у малих селах – по усій країні триває болісний і навряд чи виправданий процес ліквідації, приєднань, об’єднань навчальних закладів. Реформатори наполягають, що сільський учень має здобувати освіту у сучасній школі, нехай за десяток кілометрів від села. Але ж є й інша правда: школа – останній осередок культури, і якщо у села його відберуть, вважай, що нема і майбутнього. Тож зусилля зі збереження школи у Покропивній можна зрозуміти.
Ірина Січкоріз та Тетяна Христинич – за те, аби малюки ходили у відремонтований дитячий садок. Два тижні тому у селі були з цього приводу збори. Оскільки на них прийшли небагато людей, то вирішили опитати односельців від подвір’я до подвір’я, скласти списки тих, хто за відновлення дитячого садка в окремому приміщенні. Зібрали близько 190 підписів. За словами Тетяни Христинич, коли вона була на одному із подвір’їв, підійшла директорка школи Леся Михайлівна Крайник. Почала видирати з її рук списки з підписами, при тому подряпала їй обличчя. На думку відвідувачки редакції, Леся Михайлівна є противницею відновлення дитячого садка, бо сприймає це як загрозу для своєї посади.
До речі, таку ж думку я почула і від виконуючого обов’язки старости Покропивної Олега Лоїка. Він має чимало претензій до директорки і вважає, що школа занепала саме за часів її керівництва. Про останнє свідчить той факт, що 29 дітей із Покропивної вчаться у Козлові, тоді як у місцевій школі – 22 дітей. І цю красномовну статистику не спростовує те, що у Козлові школа-одинадцятирічка, а у Покропивній – дев’ятирічка.
Сама ж Леся Крайник вважає, що проблеми не існує – дошкільнятам добре і під дахом школи. Відповідно до Типового положення про навчально-виховні заклади, школа і дитячий садок мають бути в одному приміщенні. Те ж саме передбачено і у статуті навчально-виховного закладу с. Покропивна. Мовляв, проблеми взагалі не існує, а конфлікт роздмухують люди з певних інтересів. Директорка заперечує, що дряпала Тетяну Христинич. Визнає, що була словесна перепалка, що вирвала з її рук списки. «Я не лише посадова особа, я – людина. Не втримала емоції», – пояснила. Леся Крайник також повідомила, що у селі збирають підписи за те, щоб у приміщення дитячого садка перенести фельдшерський пункт.
Як вирішити конфлікт у Покропивній? Голова Козлівської громади (до неї належить і Покропивна) Володимир Колісник переконаний, що громада повинна вирішити, чи бути дитячому садку в окремому приміщенні.
«Воно на 90 відсотків готове до експлуатації. Вкладено десятки тисяч гривень державних грошей. Цей садок могли б відвідувати діти і з Козлова, – зауважив він. – Натомість у Покропивній вирують пристрасті, причому спричиняють їх особиста неприязнь між деякими людьми. Я не дозволю розколоти село. Я сам – колишній директор школи, а тому знаю із середини навчальний процес. У школі Покропивної не все гаразд, якщо багато дітей минають цю школу і йдуть на навчання за чотири кілометри до Козлова. Але я цілком свідомий того, що школу у селі потрібно зберегти».
Володимир Колісник не вбачає проблеми у тому, що дитячий садок буде за стінами навчально-виховного закладу: «Усе має бути зручним для людей, і нехай громада вирішить, де дітям буде краще».
Ольга КУШНЕРИК