Не даймо знищити «Свободу»!

Написавши цей заголовок, ми довго думали – брати слово свобода у лапки, чи не брати. Адже йдеться і про знищення свободи слова, свободи вибору, і про знищення газети «Свобода».
Грунтовний аналіз ситуації буде пізніше. А наразі кілька цікавих штрихів.
Перший. Як назвати ситуацію, коли колектив редакції випадково дізнається, що у четвер на сесії обласної ради стоятиме питання про призначення редактором газети зовсім сторонньої людини, далекої від газетної справи? Ні обласна державна адміністрація, ні обласна рада навіть не думали повідомляти трудовий колектив про такі кардинальні кадрові зміни. І чи погодяться десятки тисяч наших читачів, які висловили «Свободі» підтримку своїми передплатними грошима, аби їхнє право отримувати саме таку газету і зроблену саме цим колективом, було розтоптане і принижене.
Другий. З погодження засновників редакція газети бере участь у першому етапі роздержавлення комунальних засобів масової інформації. Відповідне бажання документально засвідчене розпорядженням голови облдержадміністрації і рішенням сесії обласної ради.
Ці документи було оприлюднено на сторінках газети. Тепер нас звинувачують, що «вас хочуть купити», «ви будете служити комусь іншому» тощо… Виникає запитання, а коли ж влада була щирою: підписуючи розпорядження і агітуючи депутатів проголосувати за роздержавлення, чи нині, повертаючи ситуацію «на круги своя». Закон дозволяв засновникам ще два роки мати свою газету. Якщо вони так хотіли цього, то чому радо відмовилися від засновництва?
Третій. Для того, аби призначити нового редактора газети, засновники використовують способи, притаманні радянським часам. Щось, на кшталт «по просьбе трудящихся Москвы». Зокрема, вони посилаються на лист голови Тернопільської міської організації Конгресу Українських Націоналістів Ігоря Черепанського. Цитуємо:  «Просимо Вас звернути увагу на місцеву газету «Свобода», яка, на нашу думку, повинна стати неупередженим джерелом інформації для мешканців нашого краю. На головного редактора газети пропонуємо розглянути кандидатуру Уніята Віктора Богдановича…» І сміх, і гріх… До речі, КУН навіть не має своїх представників в обласній раді. Можливо, про редакційну політику газети мали б судити медіа-експерти, а не упереджена політична організація?!
Четвертий. Спостерігаючи за відкритими конкурсами з призначення керівників закладів культури, ми бачили, що вирішальне слово у прийнятті рішень завжди було за колективами. Так визначилися з директорами у краєзнавчому та художньому музеях, драматичному театрі. Вони теж комунальні заклади. Тому колектив «Свободи» мав надію на власне вагоме слово у кадровому питанні. Як тільки журналісти випадково дізналися про критичну ситуацію, колектив одноголосно(!) підтримав нинішнього керівника Михайла Лисевича і засвідчив це особистими підписами. Відповідне звернення зареєстроване в обласній раді. Однак голова облради Віктор Овчарук повідомив, що це наше право, але не більше. То виходить, що там, де задіяне телебачення, де можливий суспільний резонанс, там можна бавитися в демократію. А де справа стосується меркантильних інтересів, демократія зайва і навіть шкідлива.
П’ятий. Колектив газети обов’язково використає будь-яку можливість всіма доступними і законними засобами та методами відстоювати своє право обирати керівника, право на вільну думку, право читачів отримувати продукт, за який вони вже заплатили. Якщо нашу позицію не буде почуто, колектив залишає за собою право ПРОТЕСТНОГО СТРАЙКУ. Про свою умову ми попередили і керівництво обласної ради. На реакцію Віктора Овчарука, що нами займеться ДФІ та від нас заберуть залишок коштів, виділених редакції, ми можемо відповісти: мирний протест не заборонений законом і протестувати ми будемо, не отримуючи заробітної плати. Виділені обласною радою гроші готові повернути.
Тепер наша позиція відома читачам, представникам політичних партій та громадських організацій, депутатам обласної ради…
Тому свободівці звертаються до всіх небайдужих: не даймо політичним ігрищам і кулуарним домовленостям впливати на роботу засобу масової інформації. Не дозвольмо газеті проукраїнського та державницького спрямування, яка вибрала шлях на демократизацію і очищення суспільства, стати розмінною монетою в руках меркантильних ділків.
Колектив газети «Свобода»