Віруючий-невіруючий –  мобілізації не уникнути

Нещодавно Верховний Суд, розглядаючи тернопільську справу, вкотре підтвердив: захищати Батьківщину мають усі, незалежно від релігійних переконань.

В Україні офіційно зареєстровано дев’ять релігійних організацій, прихильникам яких заборонено не тільки використовувати, а навіть брати до рук зброю. Це, за інформацією видання «Заборона»,  адвентисти-реформісти; адвентисти сьомого дня; євангельські християни; євангельські християни-баптисти; покутники; свідки Єгови; Товариство свідомості Крішни; харизматичні християнські церкви та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами; християни віри євангельської та церкви, прирівняні до них.

Але світське життя йде геть за іншими законами, й  ухилення від служби для сповідувачів вказаних релігій не передбачено. Так, у Конституції України  чітко вказано, що релігійні організації відокремлені від держави, тож ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків або відмовитися від виконання законів за мотивами таких переконань. Однак прописана альтернатива: виконання цього обов’язку має бути замінене невійськовою службою. Її проходження передбачене окремим законом «Про альтернативну службу».

Триває така служба майже вдвічі довше, але не включає військової підготовки та використання зброї. Її проходять на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі Товариства Червоного Хреста України.

Що на те кажуть судді? Відповідно до положень ст. 1  Закону «Про альтернативну службу», альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби та має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану, як передбачено ч. 2 цієї статті, можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на альтернативну службу  мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби, на яку призивають громадян зазначених у ст. 15 Закону України від  «Про військовий обов`язок та військову службу», віком 18-25 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.

Якщо коротко: альтернативна служба діяла у мирний час і стосувалася строкової служби, якої під час воєнного стану немає. А це означає, що мобілізація стосується абсолютно усіх, і уникнути з релігійних міркувань її фактично не можливо.

Власне, це вкотре ствердили у суді найвищої інстанції у справі, яку розглядав Кременецький райсуд, а згодом Тернопільський апеляційний суд. Йшлося про чоловіка, який відмовився від мобілізації на основі того, що сповідує релігію, яка забороняє брати до рук зброю. Цікаво, що Кременецький райсуд виправдав обвинуваченого за статтею 336 ККУ (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період), не знайшовши у його діях  складу кримінального правопорушення. Прокурор оскаржив виправдувальний вирок в апеляційній інстанції, і як результат чоловіка засудили до трьох років позбавлення волі. Цікаво, що у судовій залі пастор церкви, прихожанином якої є засуджений, стверджував, що церква не закликає ухилятися від мобілізації, але забороняє брати до рук зброю.

Ще такі промовисті факти. Під час допиту в судах першої та апеляційної інстанцій засуджений підтвердив, що він є військовозобов`язаний і в дев’яностих проходив строкову військову службу у військовій частині за військово-обліковою спеціальністю «водій». Після проходження військової служби працював в Донецькій транспортній міліції з 1999 по 2002 рік. А от зараз він сповідує релігію, яка йому забороняє воювати.

На це Верховний Суд  відреагував так: призов на військову службу по мобілізації не означає автоматично обов’язку брати до рук зброю, адже з огляду на релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби чоловік міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї. Відтак судді дійшли висновку: касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Тернопільського апеляційного суду без змін. Тобто чоловік відбуватиме трирічне позбавлення волі.

Між тим, адвокати радять тим, кому військова служба суперечить релігійним переконанням, усе ж  ставити до відома про це військомати. Слід додати документ, що підтверджує істинність переконань, приміром, довідку від своєї релігійної громади. У такому випадку більше шансів, що людину  призначать на небойову посаду, наприклад, водієм чи кухарем.

Ольга КУШНЕРИК