Великодній кошик, зібраний на Тернопіллі

Посвятили ми лозу (села Лози – Збаразького, Лозівка – Підволочиського і Теребовлянського, Лозова – Тернопільського, х. Боськи поблизу с. Біла Чортківського району) на Вербну неділю (села Вербів – Бережанського і Підгаєцького, Вербовець – Лановецького, Вербівці – Теребовлянського; завітали би ще у с. Вербиця на Шумщині, але, на жаль, нині там ніхто не живе) і розпочали підготовку до Великодня.
Перш за все, нам потрібні гроші, гривень може не вистачити, тому треба завітати на х. Бакси поблизу с. Крижі Кременецького району і придбати кошик у с. Кошилівці Заліщицького району, щоби скласти для освячення всі традиційні продукти до великоднього столу.
У кошику мають бути сир (с. Сировари Зборівського району) і масло (х. Масольщина поблизу с. Старий Вишнівець Збаразького району), але, щоб мати сир і масло, нам потрібно купити молоко на х. Корованець поблизу с. Котюжини Збаразького району, також корови можуть бути і на х. Худобина поблизу с. Біла Чортківського району.
Звичайно, який же великодній кошик без паски і яйця. Тож вирушаємо за мукою у села Млиниська (Теребовлянського), Млинівці (Зборівського і Кременецького) і Млинки (Бучацького) районів, але потрібно обережно їхати, щоб її не з’їли на х. Мукоїди поблизу Малого Кунинця Збаразького району. Яйця ми візьмемо у с. Курники Тернопільського району, якщо там не буде, то завітаємо у с. Іванчани Збаразького району, до якого приєднали у 1953 р. с. Курники (Зарічне), або ж на х. Курячий поблизу с. Тростянці Монастириського району. Отже, маємо вже сир, масло, паску і зварені яйця, які потрібно розписати у с. Писарівка, що на Бережанщині.
Ще нам до великоднього кошику потрібен хрін, щоб не чіплялися всякі хвороби. Здається, росте у кожному населеному пункті, але назва зустрічається лише одна – колись у східній частині с. Зарубинці Збаразького району був х. Хрони. І ще нам до кошика потрібно кільце ковбаски, тож їдемо у села Свинюхи (нині Очеретне) Кременецького, Поросячка (приєднане до с. Нагоряни) Заліщицького районів. Ще можна до великоднього столу докупити сала у с. Салівка, нині приєднане до с. Ягільниця Чортківського району. М’ясця купили і, щоб гарно закоптити ковбасу, заїдемо у славне м. Копичинці Гусятинського району. І ще забув за сіль, яку ми придбали у с. Солоне Заліщицького району.
У кошичок покладемо свічечку, яку придбали у Тернополі, де у 1870-х працювала велика воскобійня (щороку випускала 80400 центнерів жовтого воску, перебілену сировину експортували у Австрію та Італію) чи у Почаєві, а може, й у Кабарівцях на Зборівщині, де у 1806–1849 рр. діяла фабрика воскових свічок Антона Крігсгубера, продукцію якої поставляли у міста Європи.
Отже, великодній кошик готовий, накриємо його вишитим рушником і чекаємо Великодня.
P.S. А якщо прийдуть гості, чим же будемо їх пригощати, крім наїдків? Тож заїдемо до хуторів Гуральня, які були поблизу багатьох сіл нашого краю, або на хутори Біла Корчма, Чорна Корчма, Зелена Корчма, Червона Корчма, але ж, кажуть, самогон там гнали добрий, що відразу наставало Гуляйполе – з цих 5-х хуторів утворилося село Гори-Стриївецькі на Збражчині, можна й  по чемергес (горілку) на х. Чемерівка, якщо хтось хоче чогось вишуканішого – поїдемо по зубрівку у с. Зубрець Бучацького району, а якщо цього буде мало, то конфіскуємо горілку на х. Синяки поблизу с. Крижі…
Віктор УНІЯТ-КАРПОВИЧ