У Тернополі вшанували пам’ять братів Лепких концертною програмою

Останні два місяці року для родини Лепких були особливими, адже в листопаді у земне життя прийшов Богдан, а в грудні – Левко. Богданові передусім судилося стати видатним письменником, а Левку – композитором, поетом, бути в легіоні Українських Січових Стрільців, а отже, залишити після себе чимало власних стрілецьких пісень, що стали справжніми народними перлинами, додавали патріотизму, наснаги, натхнення. Деякі з них вже десятиріччями є й у репертуарі народного аматорського хору імені Івана Кобилянського Тернопільського палацу культури «Березіль» ім. Леся Курбаса.

Цей колектив тішить слухачів своїми піснями, музичними програмами, концертами слухачів уже понад пів століття. Заснував його Іван Кобилянський, ім’я якого нині з честю носить хор. Ще й року немає, як очолив пісенний колектив Іван Виспінський. Каже, не порушуватиме традицію, манеру співу, яку започаткував перший керівник цього аматорського хору. Сталими залишаються й деякі музичні заходи, які організовували хористи впродовж багатьох років. Скажімо, вже склалася добра традиція листопадовою  порою вшановувати великим концертом славетних українців – Богдана та Левка Лепких. Цьогоріч цю музичну імпрезу хор ім. І. Кобилянського організував в Українському домі «Перемога» в Тернополі.

Як справедливо зауважила ведуча концерту, учасниця хору, викладачка Тернопільського фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя Галина Шот, брати Лепкі належали до того покоління українців, яке з молоком матері вбирало у свідомість і серце переконання, що «без України ніщо ми», що наш народ завжди прагнутиме вільного розвитку та незалежності. І Лепкі невпинно, нездоланно йшли цим шляхом. Власне, вже про життєві та творчі справи, зокрема, Богдана Лепкого розповів Богдан Кусень. Пан Богдан очолює літературно-просвітницьке товариство імені Богдана Лепкого, понад чверть століття активно вивчає, досліджує, популяризує творчість відомих наших краян. Він, зокрема, наголосив, що ім’я та літературна спадщина братів Лепких з тривалої комуністичної заборони повернулися до нас лише з відновленням Української державності. Згодом у с. Жуків біля м. Бережани постав  перший пам’ятник Богданові Лепкому. Відтак у самих Бережанах подбали не лише про урочисте відкриття пам’ятника письменникові, а й музею Богдана Лепкого. Потім у Тернополі його іменем назвали загальноосвітню школу №14, де також створили музей.

Саме учні цієї школи долучилися разом з хором ім. Івана Кобилянського до концерту-вшанування братів Лепких. Хлопчики та дівчатка підготували літературно-мистецьку сценку «Перше кохання Богдана Лепкого». Учениця Аня Мушій виконала пісню «Не забувай» на вірш Богдана Лепкого, музику до якого написав дослідник творчості письменника Василь Подуфалий. Завідувачка шкільним музеєм Оксана Кернична прочитала твір Богдана Лепкого «Лежав при відчиненім вікні», а учениця Соломія Гірська відтак продекламувала його поезію «Вона там є».

Серед пісень, які виконав хор ім. І. Кобилянського, звісно, насамперед треба назвати безсмертні «Журавлі» («Чуєш, брате мій»), «Колись, дівчино мила» авторства братів Лепких. В одному зі своїх віршів Богдан Лепкий звертався до народної пісні, зазначивши, що вона лиш одна його не кидає, за ним, як пташка літає. Тому хор запропонував слухачам і кілька народних перлин. Прозвучали також сучасні авторські твори, зокрема, «Герої не вмирають» на слова Світлани Чабан, музика диригента хору ім. І. Кобилянського Івана Виспінського.

Учасники прославленого народного аматорського хору ім. Івана Кобилянського не прощаються із шанувальниками своєї творчості на тривалий час. Певна річ, що готують і запропонують незабаром різдвяну програму, в якій линутимуть віншування, колядки та щедрівки.

Світлини автора