23.11.2024
14:31
У Тернополі вшанували 80-ту річницю примусового виселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини
Внаслідок угоди між польською та радянською владою, тисячі родин були примусово переселені, втратили свої домівки, господарства та змушені були шукати притулок в нових місцях.
8 вересня у Тернополі вшанували 80-ту річницю примусового виселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
Відзначення цієї дати об’єднало представників лемківської спільноти, представників влади, істориків та місцевих жителів, які згадали про події, що відбулися в 1944–1946 роках, коли десятки тисяч лемків були насильно виселені зі своїх рідних земель на території сучасної Польщі до УРСР.
Лемки, етнічна група українців, які з давніх часів проживали на територіях Карпатського регіону, зокрема в Лемківщині. Внаслідок угоди між польською та радянською владою, тисячі родин були примусово переселені, втратили свої домівки, господарства та змушені були шукати притулок в нових місцях. Багато з них оселилися на Тернопільщині, де створили нові громади, зберігаючи свої традиції та культуру.
Учасники заходу наголосили на важливості збереження пам’яті про ці події, адже вони перегукуються з сучасною історією. Внаслідок російсько-української війни мільйони українців також опинилися в ролі біженців, внутрішньо переміщених осіб та змушені залишити свої домівки через бойові дії та окупацію.
Пам’ять про депортацію лемків і сучасні події в Україні стали символом незламності нашого народу, що завжди знаходить сили зберегти свою ідентичність та повернутися до життя навіть після найважчих періодів у своїй історії.
Довідково. Україна традиційно щороку у другу неділю вересня відзначає День пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках. Цьогоріч ця трагічна подія в історії нашої країни припадає на 8 вересня.
Підставою для примусової депортації українців із рідних домівок, де вони споконвіку проживали, стало встановлення наприкінці Другої світової війни нового польсько-радянського кордону. У зв’язку з чим комуністичні режими в Україні й Польщі уклали 1944 року угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР, а польського – з території України до Польщі. Військові операції проти мирного населення перетворилися для понад 700 тисяч етнічних українців репресіями й обмеженням прав, повною забороною повертатися на рідну землю, втратою домівок, а для багатьох – і життя. Через обмеження соціальних, політичних, економічних і культурних прав опинилися під загрозою знищення низка етнічних груп українського народу.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті були втрачені громади українців зі своєю історією та культурою, які до переселення поколіннями жили на своїй малій батьківщині. Внаслідок переселень і депортацій у 1944–1951 роках рідних домівок було позбавлено близько 750 тисяч українців. З іншого боку кордону, з західних областей радянської України, до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.
