У Тернополі створили “Алею надії” і клуб «Промінь Надії»

У Тернополі вирішили вкотре наголосити на проблемі зниклих безвісти захисників, створивши “Алею надії” з портретами зниклих бійців біля тернопільського драмтеатру і клуб «Промінь Надії» при Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.

Від 6 лютого нинішнього року «Промінь Надії» для родин безвісти зниклих захисників плануємо збирати раз-два в місяць, –  каже завідуюча відділом обласної універсальної наукової бібліотеки Оксана Іконяк, –  Вже було два засідання, на разі залучили до співпраці 15 родин, що стикнулися з цією проблемою. Разом ми сильні. Разом ми не самотні.

Перше засідання було організаційне, ознайомче, на другому отець Василь Брона з Великої Березовиці провів духовне спілкування з піснями під гітару. На 27 березня заплановано арттерапевтичні практики, зокрема кавовий розпис. До цього долучиться внутрішньо переміщена спільнота з ГО «ВПО України, Тернопільщина».

За словами Оксани Іконяк, клуб “Промінь Надії” – це простір підтримки для родин, чиї близькі зникли безвісти у ході війни, хто потребує розуміння, психологічної підтримки й можливості відчути себе не самотнім. У теплій та довірливій атмосфері за горнятком запашного чаю учасники можуть розповісти свої історії, отримати поради або просто побути серед людей, які розуміють і розділяють цей біль.

До слова, модераторка клубу пані Оксана – жінка, яка особисто зіткнулася з цією трагедією. На жаль, тисячі українських сімей переживають подібне випробування, не знаючи долі своїх рідних. Вона живе цією проблемою і здатна зрозуміти інших, хто опинився у такій самій ситуації.

Коли я запитала пані Оксану, чому портрета її чоловіка нема на “Алеї надії” з портретами зниклих бійців, що днями розмістили біля тернопільського драмтеатру вона відповіла, що має надію, що її чоловік живий, можливо, у полоні, тому не побажала бачити його портрет серед зниклих безвісти. До речі, не всі родини погодилися на таке вшанування наших героїв, яких станом на нині нема ні серед мертвих, ні серед живих. А от надія є…

Щодо тернопільської “Алеї надії”, то на даний момент серед тарнополян 204 хлопці зникли безвісти. – каже начальник міського управління культури Світлана Козелко в коментарі “Суспільне.Тернопіль”, – Станом на 21 березня на ній розмістили стенди з фотографіями семидесяти захисників-героїв. Завжди, коли до нас надходять нові інформації про хлопців, які зникли безвісти, ми одразу працюємо з родинами. Телефонуємо, запитуємо, кажемо, що ми таку алею започаткували, вона вже відкрита в Тернополі. Хтось погоджується, хтось ні на розміщення фото. Так, кілька родин відмовилися від стендів. І це їх право.

Створення “Алеї надії” ініціювала Дар’я Бондар. Її чоловік Роман Хамуляк 19 лютого 2023 року пішов на бойовий вихід на Донеччині. Після цього він зник безвісти. Жінка розповіла, що зверталася всюди, аби отримати інформацію про чоловіка. І зрозуміла, що час пора об’єднуватися.

З цього моменту з’явилася ідея створення Об’єднання родин безвісти зниклих і полонених, однією метою, пошуком рідних. – каже Дар’я Бондар,- ми маємо зустрічі в Києві, у різних установах, почали співпрацю з офісом президента. Є питання, які нам вже допомогли вирішити. Особливо це питання надання статусу учасника бойових дій зниклим безвісти.

Такі ініціативи допомагають зміцненню національної пам’яті, формують культуру поваги до захисників і підтримки їхніх родин, а також сприяють консолідації суспільства у пошуку зниклих оборонців.

Спочатку планували розмістити у Тернополі білборди зі зниклими бійцями бригади “Лють”. Згодом список розширили. 30 січня звернулись до Тернопільської міської ради з пропозицією створити “Алею надії”, як символу нашої віри та боротьби. Ми хочемо, щоб кожен, хто бачить їх обличчя, розумів: ці люди не забуті. Їх чекають, за них борються. їх повернення має бути потрібно не лише нам, рідним, а й всій країні. Це єдине, чим ми живемо.

Це наша реальність, і ми не маємо права зупинятися.