У тернопільських музеях розквітла вишивка

Вишиванка від Зоряни Замкової

Казала моя бабця Лукерія: хата без вишиванок, як оселя без дітей. І було в її домівці затишно від візерунків та пісень, сміху та молитви, незалежно від історичних вітрів. Бо українці без вишиванок – просто населення. Народом нас роблять традиції землі, на якій мешкаємо. Ставлення до вишиванки споконвіків було не просто як до одягу, а як до виробу, наділеного енергією роду та рідного краю. Як до символу, що виокремлює найкрасивіші традиції і володіє цілющою силою.

Першу власну вишиванку купила давніше на виставці-розпродажі. Побачила сорочку з візерунком гладдю – точну копію рушників моєї бабці Марії. І кольори, і квіти зачепили тоненьку струночку в душі. І я за останні гроші придбала ту полотняну сорочку – як пам‘ять та оберіг. Прабабця привезла з Чорнобиля, де вони в той час з чоловіком мешкали, такі рушники з узором, не схожим на галицькі вишиванки. Мама мені також на початку 1990-х вишила сорочку – ніжного кольору настрою – абрикосового відтінку з чорним та в тон тканини гаптуванням. Візерунками абсолютно унікальними, автентичними, які виявляють яскравий характер і темперамент нації.

Відтоді наче відкрилася якась запечатана скринька мого єства. І взялася купувати, вишивати сорочки та сукні не як дарунок моді, а як духовну необхідність. Тепер маю власноруч вишитих шість сорочок та три сукні. Десь ще стільки ж куплених. Кілька вишила для дорогих моєму серцю людей.

Порівняно не так давно тих, хто носили вишиванки, асоціювали з націоналізмом. Пам‘ятаю, як вразив образ із «Солодкої Дарусі» Марії Матіос: коли добрі сусіди одягали до церкви вишиванки тих, кого ще тільки зранку вивозили в сибіри, розкулачували. Скільки є фактів, як люди закопували у важкі часи свої вишиванки, аби зберегти. Впевнена, що історія більше не повернеться до таких страшних абсурдів…

Вишиті сорочки перестали бути музейними експонатами. І слава Богу, що тепер в гардеробі практично кожної українки є вишивані речі. Наші талановиті дизайнери одягли весь світ у вишиванки. Гаптовані українські сорочки у світі сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки.

«Вишивка Залозецького краю»

До Дня вишиванки у виставковому залі Тернопільського обласного художнього музею відбулася презентація виставки «Вишивка Залозецького краю», яку підготували Залозецький краєзнавчий музей (директор Василь Ільчишин) та відділ культури, релігій і туризму Залозецької селищної ради (начальник Наталія Романишин).

Як розповів Василь Ільчишин:

«Це не просто сорочка чи рушник, це речі, які мають власну історію, – інколи трагічну, часом веселу і добру. На виставці  представлені унікальні весільні речі, упівські, вишиті в Сибіру на засланні. Давніх вишиванок стає з кожним роком все менше і менше. Вишите або випродують, або спалюють, миші на горищах з’їдають, а інколи й викидають. Тому ми зробили все для того, щоби врятувати зразки вишивки Залозецького краю».

В експозиції подано зразки традиційної вишивки Залозецького краю, які доповнені одиничними екземплярами зі шкільних збірок  та жителів Залозецької  громади. Це – жіночі, чоловічі, дитячі сорочки, запаски із взорами, рушники, подушки, всього – понад 70 експонатів. Доповнюють експозицію банери із давніми фотографіями власників вишиванок та інформацією про історичні, географічні, етнографічні особливості краю.

– Мені дуже приємно презентувати маленьку історію нашого Залозецього історичного краю. Дякую усім, хто зібрав ці артефакти. Хтось у шкільних музеях і навіть на горищах, але найприємніше те, що ми зберегли свою історію, – зазначив голова Залозецької громади Андрій Нога.  

Вернісаж був велелюдним та яскравим, адже всі присутні підтримали традицію і завітали на свято у вишиванках. Неповторну атмосферу створили музичні колективи Залозецької ОТГ.

Виставка діятиме до 12 червня 2022 р.

В обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку шістнадцять  мисткинь-вишивальниць

Гамірно і святково було й Тернопільському краєзнавчому музеї, де депутат Тернопільської обласної ради, голова громадської організації «Школа борщівської народної сорочки» Вікторія Кривоніс разом з п’ятнадцятьма мисткинями-вишивальницями відкрили виставку своїх робіт.

У музеї урочистості тривали два дні, адже напередодні до Міжнародного дня музеїв працівники обласної установи провели благодійне дійство на підтримку українського війська «Перемогу наближаємо душею».

Під час відкриття виставки голова Тернопільської обласної ради Михайло Головко відзначив подяками обласної ради Вікторію Кривоніс, директора ТОКМ Ярему Шатарського, директора Тернопільського обласного методичного центру народної творчості Володимира Вермінського.

Родзинкою для всіх присутніх став виступ ансамблю акустичної музики «Оберіг» під керівництвом Олексія Лещишина, а пісні у виконанні солістки колективу пані Соломії стали чудовим доповненням цього незабутнього дійства.