У Борщівському обласному краєзнавчому музеї –  виставка, присвячена пам’яті Олександра Астаф’єва

У Борщівському обласному краєзнавчому музеї розгорнута книжково-ілюстративна виставка «Прощальний акорд Олександра Астаф’єва» приурочена світлій пам’яті письменника. Його співпраця з музеєм тривала не один рік. На сьогоднішній день створений фонд поета, в якому є друкована продукція про автора, фото з сімейного архіву, поетичні збірки, дослідницькі праці про письменників-емігрантів, монографії, переклади, рецензії, книги під його редагуванням, окремі статті та інші. З останніх надходжень, подарованих автором, є книги: «Сухі дощі», «Трагічна помилка небес», «Коли люди стають деревами», «На березі неба», «Орнаменти слова», «Горіхові револьвери», та видання, які побачили світ у 2020 р: «Українсько-польські літературні діалоги», «Розмова з бігуном на довгу дистанцію», «Біля чужого багаття», «Вибрані поезії».

Ім’я Олександра Григоровича Астаф’єва добре знане в літературному світі. Народився він 10 серпня 1952року  на мисі Лазарєва Хабаровського краю, неподалік від острова Сахалін. У 1953 році з мамою повернувся у село Вовківці на Тернопільщині.Тут у 1969 році Олександр закінчив Борщівську середню школу №2, працював трактористом, помічником комбайнера, редагував колгоспну тиражну газету.

Згодом був кореспондентом тернопільської молодіжної газети «Ровесник», відвідував обласну літературну студію «Сонячні кларнети», дописував до районної і обласної газет. Після строкової служби в армії  1980року у Львові, закінчив Український поліграфічний інститут. Навчався в аспірантурі та докторантурі у Києві, в Інституті літератури імені Шевченка НАН, де захистив кандидатську (1990) та докторську (1999) дисертації.

Працював у Ніжинському державному педагогічному інституті імені Миколи Гоголя. Понад двадцять останніх років професор Олександр Астаф´єв працював на кафедрі історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В останні п´ять років  викладав в польському місті Катовіце (Польща), а також читав окремі курси лекцій у Варшавському і Краківському університетах, Сорбоні та Паризькому інституті східних мов і цивілізацій (Франція), Грайсвальдському та Люнебурзькому (Німеччина), Будапештському (Угорщина) університетах.

Олександр Астаф´єв упорядник і редактор низки наукових, художніх і перекладних видань, автор поетичних збірок, низки монографій і літературознавчих книг, член Національної спілки письменників України (1992), член Міжнародної асоціації україністів (1986), член вашингтонського відділення Міжнародного Пен-Клубу (2008), НТШ (2018). Лауреат літературних премій імені Бориса Грінченка (1995), Михайла Коцюбинського (2001), Всеукраїнської літературної премії імені братів Богдана та Левка Лепких (2009), Міжнародної премії в галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010), імені Якова Гальчевського (2020), імені Вільгельма Маґера (2020).

Його поезії перекладено англійською, німецькою, французькою, болгарською, польською, російською, білоруською, грузинською та іншими мовами, а переклади розміщено  в низці збірників, хрестоматій та антологій.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (1999), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2000). Удостоєний медалі Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка «Будівничий України» (2001), Золотою медаллю Полонійної Академії, м.Ченстохова, Польща (2008), «Подяки Президента України» «за вагомий внесок у розвиток Української держави» (2009), Почесної грамоти Київської міської державної адміністрації (2011), ордена св. Кирила і Мефодія (2015), нагрудного знака «За наукові та освітні досягнення» (2016).