Тернопільські підземелля – безцінний скарб міста

Одна з найкращих містознавців Любомира Бойцун у праці «Тернопіль у плині літ» пише: «…Тернопільські підземні ходи. Це питання непокоїло уяву різних поколінь тернополян і часто виринало у конкретних проявах. Місто, яке виникло як укріплення, звичайно, мусило мати потаємні шляхи сполучення. Цю проблему не раз порушувала довоєнна місцева газета «Gtos Polski…»
Однак польська влада, відчуваючи свою недовговічність, не займалася системним вивченням підземель, власники будинків і закладів використовували їх фрагменти у приватних цілях. Підземні переходи і коридори знаходили за часів Австро-Угорщини, панування Польщі у 20-х і 30-х роках. Під час окупації у них переховувались єврейські родини, у 50-х – українські повстанці.
Війна, більшовицька окупація завдали великої шкоди місту, яке було вщент знищене. Зазнали руйнації і підземелля. Забудова центральної частини міста в 60-х роках минулого століття призвела до осідань і тріщин у будинках. Тоді вкотре порушували питання підземель. А вирішили його  варварським способом – місця просідання, тобто підземелля,  залили бетоном. Титанічна праця і шедевр підземних комунікацій наших предків, який дав притулок не одному поколінню борців за Україну, нищився комуно-шовіністами, як і вся українська культура.
Сьогодні група тернопільських ентузіастів зайнялася дослідженням, розчищенням і реставрацією частини ходів. Уже  поновлено плани підземель (вони дійсно відтворюють п’ятипроменеву зірку), досліджено незавалені ділянки ходів. Міська влада надала кошти на геолокатор для подальших досліджень. Під замком підготовлена частина маршруту для екскурсійних відвідувань. Налагоджено співпрацю з поляками із міста Тарнув. І це невипадково, адже і Тарнув, і Тернопіль були спільною вітчизною їх засновника Яна Амора Тарнавського.
Наступного року також заплановано спрямувати кошти з місцевого бюджету, оскільки відновлення підземелля – це робота кількох десятиліть. Проводитимуть її поетапно і насамперед на відрізку від катедри до замку. Словом, підземелля має бути не тільки духовним, а й матеріальним скарбом нашого міста.
Андрій КІР, Мирослав ОСТАП’ЮК,
краєзнавці