Тернопільська письменниця розповіла про своє дитинство

Куди раз на рік відлучається наш янгол-охоронець?
Коли я була малою, то дуже не любила свого дня народження! А все тому, що приходили дорослі і… болісно тягнули мене за вуха. Або ж підкидали вгору. Пам’ятаю, як одного разу вчепилася у стілець, то мене почали підкидати разом з ним! Всі при тому весело сміялися, а я з переляку кричала не своїм голосом. Образа огортала все моє єство, але я при тому нічого не могла вдіяти. Пам’ятаю себе з трьох років. А оте перше (усвідомлене) день народження – особливо. Мене не тішили подарунки. Якщо чесно, то я їх навіть не пам’ятаю. Може, саме відтоді з’явився страх висоти? Як би там не було, але тривалий час я не любила цього дня. І коли приходили гості, на початках ховалася, бо все одно згодом про мене всі забували. Зрозуміло, що була тільки приводом для дорослої забави…
Дитячі враження яскраві і – назавжди. Їх просто неможливо стерти з пам’яті. А в дорослому віці на мої дні народження відбувалися містичні події. Наприклад, тридцятиріччя у мене просто не було, бо саме того дня померла чоловікова двоюрідна сестра. На мої 39 років у автокатастрофі загинуло подружжя наших добрих знайомих. Відповідно, через рік у цей день були за ними роковини, а крім того, 40 днів за моєю мамою… І я категорично не хотіла не те, що згадувати, навіть пам’ятати про свій день народження. А ще мама мені розповіла, що коли я народилася, того дня померла батькова рідна тітка…
І я стала боятися цього дня, навіть збиралася його викреслити з пам’яті… Якби не одна жінка. Вона, вітаючи якось мене по телефону з черговим днем народження, навела такі переконливі та незаперечні аргументи, що у мене розвіялися будь-які сумніви й страхи…
– Якби ти знала, як сумує зараз твій янгол-охоронець, чуючи, що ти кажеш i що маєш на меті! Насправді цього дня він чекає більше, ніж ти. Адже має щасливу нагоду знову постати перед Творцем…
Спочатку я не зрозуміла, що вона мала на увазі, але жінка розтлумачила. Так я дізналася, що кожного року на наші дні народження ангели-охоронці залишають нас без… охорони. Вони звітують перед Всевишнім за прожитий нами рік: чим ми жили, чим дихали, що доброго зробили. А оскільки того дня багато іменинників, то й вервечка – черга з ангелів до Престолу – солідно вражає. Тому й вимушені крилаті охоронці на якийсь час залишати нас без своєї опіки, тимчасово віддаючи під опіку людську. Саме тому наші рідні, близькі і знайомі бажають нам (принаймні мали б так робити) цього дня тільки добра. І не відаючи того, люди допомагають янголам, тимчасово беручи на себе їхню «місію».
А не так, як одного разу знайома набажала: «Я не буду тебе вітати, бо ти ще на рік постарішала. Я не буду тобі бажати щастя, бо його насправді нема. Я не буду тобі бажати любові, бо за неї треба боротися…» У мене від несподіванки «відвисла щелепа». Це було справді неочікувано і зненацька. Такого я не чекала! Я так розгубилася, що навіть не знайшлася, що їй сказати у відповідь. Чемно подякувала і вимкнула телефон. Мовою психологів «проковтнула» сказане. А робити цього якраз не можна. Треба було все уголос перефразувати, заперечити…
Згадуючи той епізод, розумію, що знайома на той момент особисто сама була нещаслива (чоловік «завів» коханку, про це я дізналась згодом), у неї почалися проблеми зі здоров’ям… І, не знаючи того, десь на підсвідомому рівні вона захотіла позбутись своїх проблем. Як саме? Скинувши цю «програму» негативу на інших. Добре, якщо подумки це не сприймати. А якщо образитися? Тоді й перебираєш все на себе. Слава Богу, того дня мені так багато бажали щастя, добра й здоров’я, що та прикрість у метушні дня десь загубилась і геть щезла. А разом з нею і моя знайома, бо відтоді перестала дзвонити, як ніби розчинилася в інформаційному просторі.
Але і це ще не все. Під час поїздки до Тибету я отримала цікаву інформацію і розуміння того, що колись на нашій планеті була спільна колиска знань. Тільки на Сході вони збереглись, як у бібліотеці, а у нас (в Україні) залишилися тільки «уламки». Виявляється, маленьких дітей у день їхнього народження там також  підкидають «до стелі». І це треба робити, бо в такий спосіб гармонізуються і приводяться в Божественний порядок всі енергетичні центри у маленької людини (чакри). Своєрідна небесна профілактика здоров’я. Поки янгол у «відрядженні». І за вуха також корисно тягнути! Бо саме цей спосіб активізує всі точки і все, що всередині вас, починає активно працювати, рятуючи вас від «застоїв».
І дуже важливо робити все з любов’ю. І ще одне. Молячись до свого янгола-охоронця, ми зміцнюємо з ним енергетичний зв’язок і налаштовуємося на Світлу хвилю.  У нашого янгола з’являється чудовий шанс нести через нас Світло всім оточуючим. А там, де Світло, темряві місця нема!
Валентина СЕМЕНЯК