Святий Миколай та рідний край, а «На Ганни сідай в сани»

Ой, хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю…

Свято Миколая це – улюблене свято не тільки української дітвори, а й дорослих. Адже, прокинувшись вдосвіта, ми знаходимо під подушкою ті «миколайчики», на які заслужили впродовж року.

У народі побутує леґенда, що в ніч із 5 на 6 грудня св. Миколай ходить у супроводі ангелів і роздає слухняним дітям подарунки, кладучи їх під подушку, а неслухняним лозиновий прут. На свято Миколая діти прокидаються вдосвіта і знаходять під подушкою ті «миколайчики», на які заслужили впродовж року. З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.

Напередодні Миколая багато тернополян встановлюють різдвяну ялинку. На Тернопільщині це свято відзначають дуже урочисто. Адже на честь св. Миколая названо багато храмів, є каплички і фігури.

Отже, помандруємо населеними пунктами з назвами Миколаївка. На Бучаччині село Миколаївка вперше згадане у 1850 році. Перший житель, який переселився із села Губин на пагорби, звався Миколаєм, від цього й за переказами пішла назва села.

Є ще хутір Миколаївка, який належить до села Лисичники на Заліщанщині. У 1952 р. тут налічувалося 17 дворів з населенням 56 осіб.

У церкві Пресвятої Трійці с. Красне на Гусятинщині є відреставрована в срібному окладі чудотворна ікона святого Миколая. Чудотворна ікона Св. Миколая також є й у однойменному храмі с. Печірна на Лановеччині.

Оскільки Миколай був один із найшановніших святих, його фігури були встановлені у понад сотні населених пунктів краю. Тому за часів комуністичного атеїзму після фігур Божої Матері нелюди-атеїсти найбільше знищили фігур святого Миколая, намагаючись стерти з пам’яті галичан навіть його ім’я, бо «дєдушку мароза» аж ніяк не приймали галичани, а продовжували вшановувати св. Миколая.

Нині фігури святого Миколая-Чудотворця є у с. Лапшин (1994 р.) на Бережанщині, у містах Копичинці та Хоростків, с. Самолусківці (за кошти односельців-емігрантів з Канади) Гусятинщині, селах Пилява (1904 р., у 1950-ті рр. зруйнована, 1992 р., реконструйована), Язловець (1992 р.) Бучаччині, Буряківка, Іване-Золоте, Нагоряни, Ставки, Солоне (1992 р.) Заліщанщині, м. Збараж, Залужжя (поч. 20 ст., за часи атеїзму зруйнована; відреставрована і встановлена поблизу місцевої школи у 2015 р.), Верняки (1858), Нижчі Луб’янки (поч. 20 ст., у центрі села), Мала Березовиця (1864), Стриївка, Травневе, Чагарі-Збаразькі (кін. 19 ст.), Чернихівці (поблизу дороги, що веде на с. Охримівці) Збаражчині, смт Залізці, Білківці (1990 р.), Вертелка, Городище, Гаї-Розтоцькі, Жабиня (1881 р.), Панасівка, Ренів (споруджена молоддю села в 2005 р.) Зборівського, Голгоче і Старе Місто Підгаєччині, Дарахів, Ладичин (1886 р., фундатор – Іван Зелінський), Сороцьке Теребовлянщині, Дубівці (на подвір’ї церкви, пошкоджена), Йосипівка (1870 р.) Тернопільського, Шманьківці Чортківського районів. Також у м. Бережани на вулиці Т. Шевченка та інших населених пунктах краю.

Фігури святого Миколая були встановлені у селах Тернопільщини й на відзнаку різних подій. Наприклад, у селі Дітківці на Зборівщині встановлена на честь скасування панщини. У селі Глещава на Теребовлянщині фігуру св. Миколая спорудили на кошти селян у 1861 р., коли страшна інфекційна хвороба забрала десятки життів. Саме тоді селяни вирішили поставити пам’ятник св. Миколаю. І сталося чудо – хвороба відступила. За часів комуністичного режиму фігура була знищена, відновлена у 1998 році.

Атеїсти нищили не тільки фігури св. Миколая, а й церкви, названі на честь цього найулюбленішого святого. Так, у смт Коропець церква Святого отця Миколая, збудована у 1786 році, перебувала на обліку як пам’ятка архітектури, але і це не зупинило войовничих атеїстів. У 1964 р. її знесли відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих.

Але з пам’яті народу віру стерти неможливо. Тому зі здобуттям незалежності фігури, храми, каплички не тільки відновлювали і реставровували, а й споруджували нові.

До речі, перша на американській землі українська служба була відправлена у день святого Миколая 19 грудня 1884 р. уродженцем с. Яблунів, що на Гусятинщині о. Іваном Волянським в місцевості Шенандоа (штат Пенсильванія, США). З ініціативи І. Волянського, який став першим українським греко-католицьким священником у США на честь св. Миколая назвали й першу українська організацію в Америці, створену в 1885 р. – товариство взаємодопомоги «Братство Святого Миколая».

Свята Анни – берегиня шлюбу

9 грудня відзначають свято Анни (Ганни). Це свято було запроваджене на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священика Матфана з Віфлеєма, який походив з роду Левія. Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона вийшла заміж за святого Йоакима. Довго свята Анна була безплідною, але після 20 років, завдяки наполегливим молитвам святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, Яка благословить весь людський рід.

На Тернопільщині на честь святої Анни названі храми і каплиці. Так, Архікатедральний Собор Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ названий на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

Храм Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці в Мартишківцях на Лановеччині збудували на місці дерев’яної каплички. У 1998 р. його освятили. У Мартишківцях є також фігура святої Анни. Колись тут був ансамбль фігур святих угодників. З часом залишилася лише одна з них. Історія храму Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці у Хмелиськах на Підволочищині сягає ще 18 ст. У документах, датованих 1804 роком, згадується, що в селі вже була церква.

Високомайстерну фіґуру для парафіяльного костьолу у м. Монастириська у 1761 р. спорудив всесвітньовідомий скульптор І. Г. Пінзель. Її після руйнувань костьолу за часів СРСР використали як надмогильну фіґуру, вкопали по пояс в землю. Цей шедевр знайшов на кладовищі дослідник творчсті Пінзеля Борис Возницький. Дивом скульптура не зігнила і нині експонується в музеї Пінзеля у Львові. Збереглися фіґури на честь святої Анни у селах Вербів, Демня (ймовірно кінець 19 ст.), Лапшин (1874 р., фундатор – старший брат Микита Бідула), що на Бережанщині, м. Бучач, смт Залізці, селах Котівка (1873 р.) на Гусятинщині, Залужжя (1863), Старий Збараж (кін. 19 ст., біля дороги до с. Верняки), Охримівці (залишився фундамент з написом, 1861 р.) Збаражчині, Кошляки (1934)  Підволочищині, Старе Місто Підгаєччині, Кобиловолоки (1893 р.) Теребовлянщині, Колиндяни (1923 р., фундатор Анна Білан) Чортківщині та у інших населених пунктах краю. Зокрема, у с. Лапшин на Бережанщині жив і творив народний умілець, талановитий скульптор та різьбяр Василь  Бідула (1868–1925); серед його робіт – скульптура св. Анни.

У селі Лішня на Кременеччині є цілюще джерело Святої Праведної Анни. Біля джерела була дерев’яна капличка з фігурою Святої Анни. Згідно з переказами, якщо в нього тричі зануритися з головою, будеш здоровим упродовж року. Біля джерела знову встановлена фігура святої Анни, облаштовані чоловіча та жіноча купальні.

У цей час, на Тернопільщині, вже була стала зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки».

Свята Анна оберігає шлюб, урожай, її вважають заступницею усіх бідних, робітників, мельників, домогосподарок. У молитвах за допомогою до святої Анни звертаються подружжя, у яких немає дітей, також вона допомагає хлопцям і дівчатам знайти пару.

Святий Миколай – покровитель дітей, студентів, водіїв, моряків, рибалок, мандрівників та подорожніх.

Наші прадіди вірили, що Святий Миколай також опікун миру. Тож знову ж таки просимо для України якнайшвидшої перемоги та такого бажаного миру!