Справа честі Івана Приймака

Лише той народ, який пам’ятає і шанує своє минуле, має право на щасливе майбутнє та процвітання, здавна говорили мудрі люди. У цьому переконаний і знаний в області активіст, патріот, добрий друг нашої редакції Іван Приймак. Чоловік роками бореться за те, щоб імена борців на волю України не були забуті. І ось після Різдвяних свят Іван Васильович звернувся в газету з проханням розповісти про важливу справу, яку започаткував  разом із однодумцями – облаштувати у селі Товсте братську могилу вояків ОУН-УПА, які загинули у бою…
 Патріотом був змалку
Для початку розповімо про Івана Васильовича. Цей чоловік, не шкодуючи часу, грошей, та й чималих фізичних зусиль об’їздив різноманітні держустанови, архіви не лише по всій області, а й країні. Він відновлював дані про загиблих вояках ОУН-УПА, встановлював пам’ятні таблички…
Любов до Батьківщини юному Івану прищепили батьки. Вони щиро вірили у національну ідею, так і виховували своїх чотирьох дітей. Іван був наймолодшим.
Вже змалку він знав ціну важкої селянської праці. Пережив важкі воєнні роки, лихоліття, більшовицький терор… В його юних очах борці ОУН-УПА, про яких розповідали батьки, стали справжніми лицарями, визволителями, звитяжними хлопцями, котрі жертвували життям за волю України. Згодом Іван і сам почав допомагати партизанам. Збирав і передавав набої та амуніцію, яку залишали війська, що відступали. Дорослим пан Іван пройшов сувору військову службу в морському флоті. Та знайшов себе у сільському господарстві. Повернувшись зі служби додому, працював у колективному господарстві села Садки водієм, механізатором.
Жити, щоб пам’ятати…
Наприкінці 80-х – початку 90-х років був надзвичайно активним  у всіх національних заходах, які відбувалися в селі Поділля, та й загалом у Заліщицькому районі. Був учасником створення осередку Товариства української мови імені Т.Шевченка, побудови пам’ятника УСС, могили борцям за волю України у селі Садки.
Опісля того, як Україна здобула незалежність, пан Приймак став ще й активним учасником просвітянського товариства та його хору.
Іван Васильович завжди був свідомим громадянином. Ніколи не стояв осторонь подій, що відбувалися в країні. Під час перших демократичних виборів працював у виборчій комісії. Брав участь у Помаранчевій, Революції Гідності.
Окрім цього, Іван Приймак збирав кошти на будівництво Меморіалу пам’яті героїв ОУН-УПА в Моршині. Зібрав чимало матеріалу для написання книги «За тебе, свята Україно».
Не можна оминути й того, що вже кілька років Іван Васильович сприяє виготовленню керамічних фотопортретів учасників національно-визвольного руху для пам’ятних плит меморіального комплексу «Борцям за волю України» в Заліщиках.
Пан Іван, розповідаючи про учасників національно-визвольного руху, з особливим трепетом згадує про свого брата, полеглого героя-мученика Василя Семеновича Бойка, який був членом ОУН з 1939 року, псевдо «Книш».
Повірте, ми не назвали й половини досягнень щирого патріота Івана Приймака, для цього не вистачить і всієї газети. Надихає й те, що він, попри свої вже немолоді роки (Івану Васильовичу 15 лютого виповнилося 88!) продовжує активну боротьбу і надалі робить усе, щоб імена полеглих бійців не були забутими, за що нагороджений багатьма грамотами, відзнаками.
Могила борцям за волю України у Товстому
Іван Приймак разом із однодумцями організували в селі Товсте комітет зі спорудження пам’ятника бійцям за волю України.
По Товстенському кущі було 120 чоловік, яких вбивали, мордували, зокрема 29 хлопців із села Поділля, звідки родом пан Приймак. Чоловік розповідав, що цих хлопців привозили в Товсте і вбивали в центрі міста. Коли ж тіла починали  розкладатися, їх скидали на купу і вивозили на єврейський цвинтар.
Тепер активісти хочуть провести розкопки і перехоронити їх. На цвинтарі уже є невеличка могила, в якій перепохоронені кілька вояків. Пан Іван особисто привіз плиту для надгробку з Теребовлянського кар’єру.
Однак одразу ж постало питання коштів. Та варто зазначити, як тільки активісти оголосили про свої наміри, одразу ж зголосилося кілька людей. Першими надали фінансову допомогу тернополяни Василь Деревляний та Петро Ландяк, котрі пожертвували на цю справу по 10 тисяч гривень. Пожертвував 2 тисячі і Олег Сиротюк. Директорка Товстенської школи оголосила у своєму навчальному закладі теж про цю ініціативу. Одразу ж відгукнулися як педколектив, так і батьки. Їм разом вдалося зібрати 10 тис. 300 гривень.
«Зверталися ми й до підприємців, котрі обробляють товстенькі землі. Землі, які политі кров’ю борців за волю нашого краю. На жаль, поки нас не чують, не розуміють», – із сумом заявив пан Приймак.
А ось люди з інших областей відгукнулися. До прикладу, підприємець з Чернівецької області, голова ПП «Мамаївське», герой України Ярослав Швед пожертвував 50 тисяч гривень.
«У нас є ще десятки жертводавців, небайдужих до історії своєї держави: Степан Фрідрак (5200 грн), Любомир Сеніверський (2000 грн), Ярослав Мацків (3000 грн), Іван Польовий (1000 грн). Допомагали і настоятелі церков: отець Петро (1800 грн), отець Ігор (4000 грн). Допомогла і Товстенська сільська рада, депутати пожертвували 1900 тисяч. Бензозаправка у Товстому (5000 грн). фермери: Микола Долотко (4000 грн),  аграрне підприємство «Ельгаучо» (5000 грн). Повірте, ви долучаєтеся до великої справи. Завдяки вам жертви тих молодих хлопців не будуть марними. Ми маємо про них пам’ятати», – додав пан Приймак.
Іван Васильович каже, що їм потрібна ще значна сума коштів. Адже вони запланували облаштувати гарну велику могилу, з мармуровими плитами. Тож має надію на допомогу як держави, так і підприємці, аграріїв, бізнесу.
Зоряна ДЕРКАЧ