Сьогодні – Вербна неділя

Вербна неділя – це народна назва великого церковного свята — Вхід Господній до Єрусалиму.
Його виникненню послужили біблійні оповіді: коли Ісус Христос в’їжджав до Єрусалима верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. Але пальмових гілок в Україні немає,  у нас їх замінюють лозою, бо верба раніше за інші дерева дає бруньки. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі.
Зазвичай, християни зранку, у Вербну неділю  обов’язково ідуть до церкви, щоб посвятити лозу. Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненню із церкви легенько б’ють свяченими гілками:
Це не я б’ю, а верба б’є,
За тиждень — Великдень!
З давніх-давен молодь жартома била одне одного освяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба було промовляти такі слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!
Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна.
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в домі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
Використання верби
Вербі здавна приписували магічні властивості — захист від злих духів і всіляких бід.  Освячеою лозою лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров’я, силу та красу людині або тварині.
Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, навесні, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір’ям, могли передати її іншим.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою — «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду — «щоб град зупинився».
Слід зазначити, після святкування Вербної неділі, з її розвагами та обрядами, що мали принести людям здоров’я й достаток, наставане Страсний тиждень.
За тиждень — Великдень!