З кінця серпня починалася низка свят, які пов’язані з Богородицею – 28 серпня відзначають Успіня Богородиці, 21 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці, 4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Про ці дні в народі склали приказку: «Перша Пречиста жито засіває, Друга – дощем поливає, а Третя – снігом покриває».
Марія народилася в сім’ї благочестивих Іоакима і Анни, які, доживши до старості, були бездітними, дуже сумували з цього приводу і невблаганно молили Господа послати їм немовля. І, нарешті, Господь почув їхні благання, пославши Ганні вагітність. Радісну звістку приніс Ангел: «Господь почув молитви твої, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє будуть говорити в усьому світі».
В українських народних традиціях свято Різдва Пресвятої Богородиці належить до жіночих свят, жінку шанують як матір, продовжувачку роду і берегиню вогнища.
Зустрічали його дуже пишно, святкові заходи тривали 5 днів. 20 вересня вважався передсвятковим, наступні 4 дні – головними днями святкувань. Накривали пишні столи, люди ходили один до одного в гості, влаштовували веселі ярмарки, призначали дати весіль.
У цей день молитва до Пресвятої Богородиці має особливу силу.
Свято Різдва Богородиці – дуже світле, радісне, не можна оскверняти його поганим словом чи ділом, не можна ображатися, лихословити, злитися, заздрити.
Дівчата, які хотіли вийти заміж, на Другу Пречисту ворожили на судженого і вірили в прикмету: вмиєшся до світанку – до кінця року заміж вийдеш. І в те, що з ким будеш в цей день цілуватися – з тим все життя проживеш. На Другу Пречисту намагалися позбутися від старого одягу, вважаючи, що після цього свята починається новий період в житті.
У багатьох населених пунктах нашого краю цього дня святкуватимуть храмовий празник. Справді, церкви, названі на честь Різдва Пресвятої Богородиці, – унікальні.
Так, у с. Звиняч на Чортківщині є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1921 р.; кам’яна) і богослужбова каплиця Різдва Пресвятої Діви Марії (1922 р., УГКЦ, колишнє проборство).
В Улашківцях є церква Різдва Божої Матері (1866 р.; монастирський храм в Улашківській обителі має з 2008 р. статус Папської базиліки – духовно споріднений з Папською базилікою Святої Марії Більшої в Римі. Тут зберігаються дві чудотворні ікони: Божої Матері та Предтечі Івана Хрестителя, а також його мощі, частина Чесного і Животворящого Хреста Господнього). Монастир і парафія мають статус відпустового місця. Є монастир Різдва Пресвятої Богородиці і в Тернополі (1994 р., францисканців східного обряду).
У Вовківцях Борщівського району у 1724 р. збудовано дерев’яну церкву св. Архістратига Михаїла, яку освятили у 1727 році. Отці Василіяни перенесли у храм ікону Пресвятої Богородиці, яка є тут і донині, вважається чудотворною. Саме на її честь у Вовківцях щороку відбувається відпуст Співстраждання Пресвятої Богородиці на десяту п’ятницю, затверджений у Римі. Сьогодні на місці дерев’яного храму, який згорів, збудовано мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. У 1961 р. церкву закрили, а відпуст заборонили. Відновлений на початку 1990-х. Відпуст у Вовківцях затверджено як єпархіальний, тут щороку 21 вересня відбуваються відпусти до Вовковецької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.
У Смиківцях є церква Різдва Пречистої Богородиці (1894 р., кам’яна; добудована 1915 р.) з однойменною капличкою поблизу джерела – гідрологічної пам’ятки природи місцевого значення (2004 р.). Звідки беруть воду тисячі тернополян. Храм Різдва Пресвятої Богородиці, якому уже виповнилося 120 років, з каплицею та джерелом є також і у с. Ступки Тернопільського району.
Однією з найдавніших згадок про церкви Різдва Пресвятої Богородиці є грамота, видана у 1484 р. Давидом Бучацьким про заснування у «своєму місті Велике Біле (нині с. Біла Чортківського району) церкви Різдва Славної Діви Марії». Нині у селі є два храми. Один з них – Різдва Пресвятої Богородиці (1903 р.).
Нині одними із найстаріших є церкви у с. Соснів Теребовлянського району, храм споруджено ще у 1628 році, у с. Сураж Шумського району, храм спорудили у 1730 р., Борщівці – 1753 р., Ванжулові – 1750 рік.
Багато храмів Різдва Пресвятої Богородиці перебудовано з костелів, зокрема у Боричівці і Вишнівчику на Теребовлянщині, у селах Криниця Монастириського, Підзамочок і Мартинівка Бучацького районів та ін. Є новозбудовані храми, наприклад, у Зборові та Тернополі.