Шістдесят років творчого тепла

Торік Бучацька художня школа перейшла у нову ошатну будівлю у центрі міста, їй присвоєно звання багатьолітнього директора Омеляна Ментуса. А цьогоріч вона святкуватиме 60-літній ювілей.
– Свого часу Бучацька художня школа була першою і єдиною в області. Розкажіть про те, як вона створювалася, – просимо у директора Леоніда Веселовського.
– Заснована у липні 1960 р., вона справді була єдиним початковим навчальним закладом з образотворчого мистецтва у нашому краї. Ба, скажу  більше – наша школа стала першою в усіх райцентрах  України. Великих зусиль до створення школи доклав тодішній заввідділом культури Б. Довганчук. А організатором і першим багатолітнім директором був уродженець Лемківщини Омелян Васильович Ментус. Очевидно, що було непросто, але велике бажання навчати молодь мистецтву перемогло усі побутові, матеріальні негаразди. Тут займалися діти не тільки з Тернопільщини, а й Хмельницької, Львівської, Івано-Франківської, Одеської областей. У селищі цукрового заводу для них був облаштований гуртожиток.
За роки існування заклад доволі часто міняв адреси свого перебування: на вул. Шевченка, де зараз музична школа; у будинку навпроти кінотеатру; у міській ратуші; на вул. Б. Хмельницького… Останнє наше приміщення було аварійним і не підлягало ремонту, тож за активного сприяння  керівництва району, зокрема голови райради Віталія Фреяка, голови РДА Віталія Бебиха, завідувача відділу культури, релігій, національностей і туризму Андрія Ковалка художня школа перемістилася в ошатну будівлю у центрі міста. Дякуємо усім, хто долучився до цього процесу.
– Сьогодні більшість викладачів школи – це її колишні випускники, у тому числі й ви. А хто навчав образотворчому мистецтву раніше?
– Великими ентузіастами були перші вчителі О. Ментус, В. Хілько, В. Карпушев, Д. Грабар, О. Марченко, С. Шевчук, Ю. Чабаник, Т. Ващук, Я. Біль, Р. Лесів, І. Кулик, М. Маланчук, В. Зінський та ін. Їхні учні сьогодні вже самі навчають дітей: О. Мазур, В. Поморський, І. Ревега. Чимало відомих архітекторів, майстрів образотворчого мистецтва, дизайнерів, скульпторів свого часу закінчили нашу школу і згадують про неї з вдячністю. Серед них – знаний художник, іконописець, уродженець с.  Бариш Роман Василик, заслужені архітектори України, уродженець с. Трибухівці Михайло Нетриб’як та с. Нагірянка Микола Бевз, доктор мистецтвознавства, професор, уродженець с. Жизномир Михайло Станкевич, архітектор, уродженець с. Осівці Богдан Смертюк, світлої пам’яті скульптор, уродженець с. Підзамочок Віктор Френчко, архітектор, науковець Леся Чень (Яструбська), художниця, писанкарка Олександра Приведа, художник, уродженець с. Сороки Михайло Витягловський, живописець Володимир Якубовський, Ярослав Біль, Михайло Піддубний та багато-багато інших.
– Талановитих дітей не меншає? Скільки у вас учнів і яка плата за навчання?
– Близько 130 дітей опановують у нас основи образотворчого мистецтва. Не всі середні школи мають стільки. Трапляється, що хтось приходить і йде, а потім знову повертається, тому й кажу приблизну цифру. Загалом раніше, коли був конкурсний відбір у художню школу, то й рівень учнів, зрозуміло, був вищий. Крім того, діти більше творили, думали й фантазували без гаджетів, працювала уява. Тепер не встигнеш оголосити тему уроку – всі вже в телефонах. Але хай і так – рано чи пізно отримані знання та вміння стануть у пригоді, навіть якщо дитина не обере професію, де потрібні ази образотворчого мистецтва. І батьки радіють, що забрали дитя з вулиці, що є можливість для розвитку. Уроки у художній школі – не академічні, а дуже демократичні: усі вільно почуваються, невимушено поводяться. Навчання триває 5 років, плата за місяць  – 140 грн. У нас не тільки місцеві діти, але й із Чортківського, Теребовлянського районів. Тому працюємо 6 днів на тиждень. Субота – найбільш наповнений день, школа відчинена з 9 до 17-18 год. Наші учні займають призові місця у конкурсах всеукраїнського рівня.

– І куди найчастіше вступають?
– У мистецькі заклади Львова, Косова, Вижниці, Ужгорода, Одеси, на факультети образотворчого мистецтва педуніверситетів. У Бучацькому коледжі теж відкрили факультет дизайну, де знадобляться знання і вміння, здобуті в художній школі.
– Хто був ініціатором присвоєння школі звання її легендарного директора Омеляна Ментуса?
– Це відбулося з подачі депутата райради Ігоря Савчука та колективу школи. Омелян Васильович, як ніхто, заслуговує на це, він понад 45 років очолював своє дітище. Тож торік на фасаді школи було прикріплено відповідну меморіальну дошку.
– Як плануєте відзначити 60-літній ювілей закладу?
– Гадаю, це відбудеться у вересні, на початку нового навчального року. До того часу мусимо завершити ремонт виставкової зали на другому поверсі. Тут уже експонувалися роботи Володимира Воронюка, Олександри Приведи, інших митців. Однак під час ремонту фасаду довелося тягнути балки через це приміщення, тож тепер треба його оновити. До слова, хотілось би ще розширити класні приміщення, які затісні для групових занять. Старі плани будівлі засвідчують, що це можливо зробити. Може, колись вдасться втілити цей задум у життя.
Оксана ЧОРНІЙ