У комунальній установі обласної ради «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини» провели презентацію книжки нашого земляка, що народився у Чернихівцях на Збаражчині, народного депутата України минулих скликань Михайла Ратушного “Один із Patres Patriae” за участі автора. Patres Patriae – вислів римлян, що означає “батьки Вітчизни”.
Книга “Один із Patres Patriae”- збірник статей, промов, спогадів та есеїв пана Михайла про історичні події новітньої історії, про людей, з якими виборював щасливу долю для України. На жаль, нинішні події завдають болю рідній стороні та її людям, чимало Героїв полягло на полі бою. І коли на початках видавалося, що шлях до незалежності пройдено, нині все розуміється та відчувається по іншому.
М. Ратушний щиро розповідає яким був шлях до незалежності, про перших рухівців і останніх політв’язнів СССР, місію націоналістів в Ічкерії, аспекти ідеології українського націоналізму, за що і як боролася УПА, як приймалася Конституція і чому не варто було здавати ядерну зброю.
Михайло Ратушний – відомий політик, один із очільників національно-визвольного руху кінця минулого століття. Один із тих, хто на переломі епох сприяв відродженню Самостійної України. Двічі обирався депутатом Верховної Ради, був активним учасником розробки та прийняття Конституції України 1996 року.
Він став одним із перших лідерів Народного Руху, очолював страйковий комітет, за що потрапив у в’язницю, а згодом керував у Конгресі Українських Націоналістів та інших патріотичних організаціях. І з початком повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини зі зброєю в руках.
У книзі “Один із Patres Patriae” зібрані спогади, роздуми, нариси та есеї сучасника, учасника і творця епохи відродження та становлення незалежної України.
Шлях цієї книги до читача М. Ратушного був непростим, у понад 35 років – саме стільки минуло з часу першої публікації. Тексти в ній різноманітні за тематикою та стилем: від виступів і спогадів до аналітичних досліджень.
Книга “Один із Patres Patriae” – мій дебют у письменстві. Вона є результатом особистої участі та причетності до новітньої історії України. Вона народжена з любові до людей, з якими доводилося жити, працювати, боротися, і з ненависті до тих, хто намагався і намагається знищити українців – фізично, морально, духовно.
Окрім Михайла Ратушного, останніми політв’язнями СРСР, які були ув’язнені за політичну діяльність та звільнені в серпні 1991 року, були: Степан Хмара – дисидент, правозахисник, один із лідерів національно-визвольного руху. За свою діяльність був репресований радянською владою. Анатолій Лупиніс – громадський діяч, поет, ідеолог українського націоналізму, один із засновників Української національної асамблеї (УНА). Микола Головач – активіст національного руху, боровся за незалежність України. Леонід Березанський – також належав до останніх політв’язнів, які боролися проти радянської тоталітарної системи.
Ці люди були ув’язнені за свою боротьбу проти комуністичного режиму, організацію страйків, студентського голодування та протестних акцій. Вийшли на свободу 25 серпня 1991 року – наступного дня після проголошення незалежності України.
Ми доклали зусиль, щоб це сталося якнайшвидше. 25 серпня 1991 року ми вийшли на свободу разом із нашою Україною. Тепер з тієї групи останніх політв’язнів живий лише я. Я зрозумів, що якщо не розповім про ті часи, вже ніхто цього не зробить. – каже пан Михайло,- – Ця війна між добром і злом, між Києвом і москвою, між свободою і рабством триває століттями. Вірю, що моє покоління завершить її перемогою, щоб не передавати цю боротьбу нашим дітям, онукам і правнукам.
Особливо важливо та зворушливо, що про ці та інші теми автор книги “Один із Patres Patriae” висвітлює, як безпосередній учасник подій не далекого минулого і сьогодення. Наш земляк, громадський та політичний діяч Михайло Ратушний не простий спостерігач, а безпосередній учасник ключових подій в Україні. Сам пан Михайло був серед тих, хто стояв біля витоків Народного Руху, хто не боявся арештів та переслідувань.
Тішуся, що презентація збірки статей, промов та спогадів відбулася у рідному серцю Тернополі- каже Михайло Ратушний,- Розумію, що багато людей вже відійшло і вони свої версії подій не можуть подати. Тому я стараюся говорити та бути чесним з читачами та з тими людьми, з якими я мав щастя та честь працювати. правда має бути почутою. І ця книжка – ще один крок до того, щоб її не забували. Особливо актуально повертатися до виборювання нашої волі в кінці 80-х- на початку 90-х, перших кроків незалежної України сьогодні, коли в Україні війна, коли знову треба відстоювати свою українську ідентичність.