Пише докторську на «нулі»: науковець, педагог, психолог, юрист з Тернопільщини тримає оборону на передовій

Знайомтеся, офіцер, командир стрілецького взводу 105-тої окремої бригади територіальної оборони на псевдо Доцент.

Від педагога до стрільця
Позивний у нашого Героя не випадковий — він дійсно має науковий ступінь. Першу освіту здобув у Рівненському державному гуманітарному університеті, другу — у ТНПУ за соціальною спеціальністю, третю, юридичну, у Київському університеті права. З 2002 року працює викладачем у Кременецькій педагогічній академії.

— До війни я викладав охорону праці та безпеку життєдіяльності, — говорить про себе військовослужбовець. — Воюю з 2014 року, спершу — мобілізація, згодом на контрактах у зоні АТО з перервами, а з 24 лютого 2024 року знову повернувся до лав ЗСУ.

Він пішов на фронт солдатом, зараз — діючий депутат міської ради і очолював спілку АТО: хотілося щось робити, бути корисним, каже.

Здобувши офіцерське звання молодшого лейтенанта лише рік тому, Доцент став командиром стрілецького взводу. Він виконував бойові завдання в окопах разом із підлеглими.

— Це новий досвід, випробування, шлях від солдата, не просто військова кафедра, — пояснює він. — Я випив цю чашу сповна, і кожен етап військового шляху залишає в мені слід.

600 метрів до ворога
Підрозділ Доцента тримає оборону на першій лінії. До ворога всього 600 метрів.

Окупанти, за його словами, переважають у техніці, особливо в кількості дронів.

— Їхні скиди вражають: запальні суміші, саморобні вибухівки, гранати, — ділиться військовий, — вони використовують різні способи активації і кожен такий удар несе серйозну загрозу.

Наслідки безперервних боїв Доцента — чотири контузії. З ними доводиться жити, каже. Найважчу отримав після удару танкового снаряда.

— Ми тоді не зверталися до медиків, йшли вперед, не було коли, ніхто й не думав, — пригадує. — Другий раз — скид з дрона, ще один — від приходу снаряда: був приліт за чотири метри від мене.

Ці моменти Доцент часто відтворює у спогадах. Щоденна рефлексія про пережите — частина життя, однак він не скаржиться.

Війна змінює все
Машини ламаються постійно, наступи ворога, обстріли дронів і артилерії, втрати серед хлопців — все це реалії, розповів далі офіцер. За кожною атакою — болючі втрати.

— Скільки людей лежить на полі бою — це жах, — додає з болем. — Ворогів ми вибиваємо сотнями, але їх і свої не шкодують. З перехоплень знаємо: тим, хто намагається відступити, стріляють у коліна.

Втрата побратимів — найважче, що довелося пережити. Його підрозділ втратив більше десяти близьких друзів.

— Межа між людською любов’ю і переходом у площину винищення дуже тонка на війні, — розмірковує Доцент. — Коли ворог іде на тебе, ти просто стріляєш.

Війна, за його словами, змінює людину, змінює стиль життя. Ці втрати залишають слід у душі. Це завжди людські життя, зруйновані долі та понівечене здоров’я.

Змушені добивати їх сотнями

Доцент часто переглядає стріми з дронів: мокші сунуть кількістю. Йдуть полем, навіть їдуть мотоциклами. Це люди часто старшого віку, які, схоже, навіть не розуміють, де опинилися.

— Це викиди суспільства, для яких вибір невеликий: тюрма або війна, — припускає Доцент. — Тут вони калічаться, розлітаються. Безглузде життя, безцільно знищене сотнями тисяч. Вони не усвідомлюють цінностей, за які ми боремося. Ми змушені добивати їх сотнями, бо вони продовжують лізти.

На передовій особова сила ворога стає гарматним м’ясом. Доцент це називає результатом їхнього зомбування і пропаганди. Не раз бачив у соцмережах відео, як вони знущаються над нашими — самі викладають.

— У них немає сакрального, святого, а ми змушені протистояти цьому, — підсумовує офіцер.

Трофеї — недоступні
На війні, за спостереженнями військовослужбовця-науковця, доводиться не лише боротися, а й дивитися в обличчя нелюдській природі ворога, розуміючи, що справжня перемога починається там, де з’являється гідність і цінність життя.

— Штурми, наступають із технікою — БТР, танками, БМП, зупиняємо зі стрілецькою зброєю в руках, — продовжує розкривати реалії війни Доцент. — Одного разу їхній танк зупинили за десять метрів від нашого спостережного пункту — підірвався на міні, гусінь злетіла. А танкіст взагалі заліз до нас в окоп, щоб здатися, був без зброї та бронежилета, передали його спецслужбам.

На лінії фронту — багато ворожої техніки, що стоїть підбитою, однак трофеї забрати важко:

— Сіра зона, — застережливо каже Доцент, — там їхні дрони літають роями.

Як зберегти себе на війні?
Найбільше виснажує, за словами співрозмовника, коли ти солдатом на одному місці в окопі виконуєш те саме завдання. Така монотонність виводить з ладу нервову систему, робить психіку вразливою. Тема зачепила його настільки, що стала основою для докторської дисертації.

— Пишу, бо сам через це проходжу, — пояснює він. — Людина має знаходити способи зберегти себе, переживаючи розчарування та випробування. Я займаюся психологією, працюю над собою, вирулюю як можу. Але люди на першій лінії оборони вкрай виснажені.

Одним із захисних механізмів Доцент називає переключення в просторі й часі. Важливо знайти баланс і підтримувати психіку, навіть коли навколо війна.

Джерело: “20 хвилин”