Простіше: зневажити і перемогти? Відповідь дилетантові, який не розуміє «азів» ані законодавства, ані граматики

«Скільки коштує “популярність” тернопільської влади?», під таким заголовком інтернет-видання «Терен» оприлюднило публікацію Ольги Середи. Ймовірно, авторка – студентка, бо, як зазначено, «Стаття підготовлена для Конкурсу студентських публікацій на тему “Використання коштів обласного бюджету Тернопільської області”, що проводився ГО “Експертно-аналітична група “Акцент” спільно з ГС “Рада бізнесу Тернопілля” та кафедрою фінансів ім. С. І. Юрія Тернопільського національного економічного університету. Конкурс проводився за фінансової підтримки ГС “Рада бізнесу Тернопілля». Тож, зважаючи на молодий вік авторки, можна було б по-менторськи поблажливо змовчати про недоречності, неточності, дуже суб’єктивні висновки і відверто хибні трактування законодавства, яких припустилася авторка. Але слово – не горобець, студентка подала свою роботу не викладачеві для оцінки, а для широкого загалу – в інтернет-простір, і, мабуть, уже очікує на переможні фанфари у конкурсі. А за публічність треба нести відповідальність.
Отже, конкурсантко, Ви не вникли у тему, виклали її поверхово, без аналізу, прийняли «на віру» кимось нашептані на вухо хибні сентенції.
Проаналізуймо детальніше.  «У звітному періоді з метою забезпечення якісного та вчасного виходу, газета отримала 500 000 грн., які були спрямовані на утримання 16 працівників.» Схоже, авторка, окрім вади відсутності логічного викладу, навіть уяви не має, що таке газета. Якби ж то зводилося до «утримання 16 працівників.» (треба ж до такого додуматися!)… Це дорогезний папір, друк, розповсюдження… Якби видавати газету було просто, інформаційний простір не перекочував би в інтернет-площину. Але друковані ЗМІ – дороговартісні і майже у всьому світі збиткові, таки продовжують жити. Чому? А чому продовжує жити книга?..
«Надаючи газеті «Свобода» фінансову підтримку органи влади, як бачимо, ще додатково оплачують послуги за надання інформації про їхню діяльності, що свідчить про відсутність зобов’язань газети щодо висвітлення діяльності влади, такі «подвійні» витрати є неефективними.», – робить категоричні висновки студентка. А вона читала статут газети, аби стверджувати «про відсутність зобов’язань»? Звісно, ні, бо ж для цього потрібно бодай звернутися до редакції.
Очевидно, не читала і статтю 5 ЗаконуУкраїни “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. А саме: «Порядок фінансування    засобів    масової    інформації   по висвітленню  діяльності  органів  державної   влади   та   органів місцевого самоврядування,  засновниками чи співзасновниками яких є ці органи,  визначається в договорах між органами державної  влади та  органами місцевого самоврядування і редакціями засобів масової інформації,  а також  у  статутах  редакцій  цих  засобів  масової інформації.»
Мабуть, «зайвою», такою, що не вписується у контекст її «дослідження» видалася й інша теза згаданого закону, а саме: «Органи державної влади та органи місцевого  самоврядування  у своїх  кошторисах  зобов’язані  передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації.» Зважте, студентко, «зобов’язані»!
Далі студентка усе таки апелює  до Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, але робить незбагненнй висновок, що «Свобода» повинна бути офіційним виданням Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради. Прочитати уважно закон їй зась, інакше дочиталася б: «Офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого  самоврядування  –  видання,  які  спеціально  видаються органами державної  влади  та  органами  місцевого  самоврядування (відомості,  бюлетені,  збірники,  інформаційні  листки  тощо) для інформування про свою діяльність». Чи то пак студентка ніколи не бачила газети чи не усвідомлює, що це не бюлетень чи інформаційний листок?… Якщо не бачила, то звідки наступний закид: «Свобода» повинна  «здійснювати публікування нормативно-правових актів влади, інформувати та звітувати населення про останні події в області, а не розміщувати політичні реклами та агітації. Проте бюджетне фінансування газети створює всі можливості для політичних сил, які знаходяться при владі, за рахунок висвітлення своєї діяльності приховано розміщувати політичні реклами, що ставить у нерівні можливості інших партій під час виборчого процесу.» Словоблудство, тай годі…Хоча звучить претензійно, начебто авторка щось знає, але не може сказати. Бо інакше навела б бодай якісь аргументи, докази на підтвердження своїх тез.
Пустопорожній аналіз завершується таким же висновком: «Наведені вище витрати, які органи нашої влади спрямовують на забезпечення своєї «популярності», а також на видавництво газети «Свобода» є непрозорими та нераціональними, що позбавляє можливості спрямувати дані кошти на належне фінансування існуючих потреб розвитку області.» Ну, як можна написати «видавництво газети»?!! «Свобода» – не видавництво, а редакція!
Звісно, можна було б «списати» огріхи на молодість, бажання перемогти у конкурсі. Але навіть так неможливо виправдати зневагу до газети, другої за тиражністю в області. Чи знає авторка, що «Свобода» задекларувала роздержавлення у першому етапі, і вирушає у самостійне плавання? Звісно, це не вписується у її контекст… Чи знає, що «Свобода» торік перемогла у Всеукраїнському конкурсі журналістських розслідувань – перше місце у номінації «Друковані ЗМІ»? Серед сотень газет – «залежних», «незалежних» – перемогла «Свобода», видання, яке за своїм статусом є комунальним.
Ну, це теж невигідна для неї інформація… Простіше: зневажити і перемогти?