Про постанови жорстокі й… трохи смішні

Пригадуєте розмову в кабінеті директора Большого театру між Глєбом Жегловим і спійманим “на номерку” злодієм Ручниковим:
– Указ 7-8 шьешь, начальник…
– Я? Шью?! Да при чем здесь я?! Да если б ты посмотрел на себя со стороны, ты бы заметил, что указ от 7 августа, который ты 7-8 называешь, у тебя на лбу отпечатан. А у сообщницы твоей тем паче …
Отой “Указ 7-8” мав і другу назву – “Закон про три колоски”. Саме так в народі називалася постанова РНК СРСР, прийнята 7 серпня 1932 р. “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацій та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності”. Й оскільки ініціатором постанови був Йосип Сталін, одного цього достатньо, щоб зрозуміти: на надмірну м’якість чи гуманізм цей державний акт не страждав… Вусатий вождь виявив і пізнання в історії, зазначивши, що “капіталізм не міг би розбити феодалізм, якби… не оголосив приватну власність священною, порушення інтересів якої найжорсткішим чином карається… Соціалізм не зможе добити і поховати (часто вживані Сталіним “життєстверджуючі” слова) капіталістичні елементи і традиції… якщо не оголосить суспільну власність священною і недоторканною”. В юридичний обіг було введене поняття “крадіжка соціалістичної власності”, а також встановлені жорстокі каральні заходи за такі злочини: позбавлення волі не менш як на 10 років з конфіскацією майна, а за наявності обтяжливих обставин – розстріл з конфіскацією майна винного. Ще раз згадаю легендарний фільм і фразу Жеглова: “Так что по десятке вам, граждане, по десятке на душу населения”.
У випадку зі “злодієм в законі” Ручниковим жорстка міра покарання не викликає заперечень. Однак в роки, коли лютував голод і доходило до людоїдства та трупоїдства, кількість доведених до відчаю людей, засуджених за сховану жменю зерна чи качан капусти, була чималою. Це називали “перегинами на місцях”. Цих перегинів було цілком достатньо для того, щоб народ зафіксував у своїй пам’яті “Закон про три колоски” назавжди…
У радянської влади якось історично виходило видавати свої сумнозвісні укази на початку серпня. І – навіть в один і той же день. Цього ж таки 7 серпня 1983 р. була прийнята постанова ЦК КПРС і Ради міністрів “Про зміцнення соціалістичної трудової дисципліни”, що передбачала покарання за випуск браку, прогули і запізнення на роботу, пияцтво на робочому місці. Її пов’язують з Юрієм Андроповим, і ця кампанія, разом з горілкою “Андроповка”, залишилися головним спогадом про коротке перебування екс-шефа КДБ на посту глави держави. Симптоми сповзання країни у прірву він, загалом, бачив чітко, а от методи боротьби з уже незворотнім процесом вибрав такі, на яких знався найбільше. Тобто –  суто каральні. В денний час завітати в перукарню чи відвідати кіносеанс стало ризиковано – пильні люди в цивільному могли показати посвідчення і поцікавитися, чому саме в той час, коли треба старанно працювати, ти вирішив підстригтися “під канадку” або ж ще раз подивитися  на пригоди мужнього шерифа із “Золота Маккени”.
Після цього провинну голову вже “стригли наголо” на зборах трудового колективу, або ж нею навіть займалися місцеві “шерифи” – дільничні. Втім, ця постанова, на відміну від “указу 7-8”, сприймалася радше з сумним гумором. І діяла вона недовго, як і переважна більшість кампаній в СРСР…
Ігор ДУДА