Подаруйте час 

Один чоловік, як завжди, повернувся пізно додому з роботи дуже втомлений і побачив, що в дверях на нього чекає п’ятирічний син.
– Тату, можна в тебе дещо запитати?
– Звичайно, що трапилося?
– Тату, а яку платню ти отримуєш?
– Це не твоє діло! – обурився батько. – Навіщо це тобі?
– Просто хочу знати. Будь ласка, скажи, скільки ти отримуєш на годину?
– Ну, 50. А що?
– Тату… – син подивився на нього дуже серйозними очима, – ти можеш позичити мені 30?
– Не можна ж бути таким егоїстом, – закричав батько, – я працюю цілий день, страшно втомлююся, а ти себе так нерозумно поводиш.
Малюк тихо пішов до себе в кімнату і зачинив двері.
Через якийсь час тато заспокоївся і почав міркувати розсудливо: «Може, йому дійсно щось потрібно купити?» Коли він увійшов у дитячу, його син вже був в ліжку.
– Ти не спиш, синку? – запитав.
– Ні, тату. Просто лежу, – відповів хлопчик.
– Я, здається, занадто грубо тобі відповів. У мене був важкий день, і я зірвався. Прости мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.
– Ой, татку, спасибі! – радісно вигукнув він.
Потім він дістав з-під подушки ще кілька зім’ятих купюр. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував і знову подивився на батька.
– Навіщо ти просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурчав той.
– Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз вистачить, – відповів хлопчик. – Тато, тут рівно 50. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами.