Побори у лікарнях: куди ідуть наші гроші?

 
А платимо за усе: УЗД, аналізи, рентген…
Тернополяни висловили недовіру безкоштовним медичним послугам, адже часто доводиться сплачувати так звані благодійні внески. Куди ідуть їхні кошти і на що витрачаються, людям невідомо. Такої думки дотримуються 89% опитаних містян.
Соціологічним дослідженням «Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я Тернополя» займалися експерти Інституту аналітики та адвокації у різних областях України за підтримки МФ «Відродження». Його мета – прозорість і нормативне врегулювання співпраці благодійних фондів та лікувальних закладів.
Провели соціологічне дослідженн
я у рамках програми «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги». У 2016 році поставили за мету запровадити практику підзвітної діяльності благодійних фондів при закладах охорони здоров’я одразу у 4 областях, у тому числі Тернопільській.
За результатами  дослідження, 74% опитаних не задоволені рівнем надання медичної допомоги.
«Вражаючим є те, що 89% жителів Тернополя не вважають медицину в Україні безкоштовною або не можуть стверджувати, чи це дійсно так. У Тернополі найчастіше сплачують за УЗД (УЗО) – 75%, рентген – 67%, здачу крові – 66%, За операції – 57%, анестезію – 53%, МРТ – 51%, консультацію лікаря – 50% опитаних», – розповів експерт ГО «Інститут аналітики та адвокації» Олександр Ткаченко.
Суми, які щорічно витрачають тернополяни на лікування, коливаються від тисячі гривень і більше. Понад 5 тисяч гривень із сімейного бюджету віддавали 23% опитаних. Оплата найчастіше мала назву «благодійний внесок» чи «добровільна пожертва».
Через недостатнє фінансування заклади охорони здоров’я змушені шукати альтернативні джерела поповнення бюджетів. Одне з них – благодійні фонди. Майже кожен пацієнт сплачував кошти до цих фондів, щоб отримати необхідне лікування. Проте їхня діяльність є “ізольованою” від пацієнтів та загалу, адже ніхто не знає, скільки коштів зібрали на території лікарні для її ж потреб та скільки передали такому лікувальному закладу.
Це пов’язано з неналежним нормативним урегулюванням, а фактично його відсутністю, що створює “люфт” необов’язковості звітування. При цьому пацієнти розуміють реалії недофінансування та готові сплачувати за медичну допомогу, якщо знатимуть, куди та за що платять, як ці кошти витрачаються і як це вплине на їхнє лікування. Така відповідь була у 65% опитаних.
«Саме тому сьогодні потрібно забезпечити максимальну прозорість та підзвітність роботи фондів при лікарнях. Це сприятиме довірі пацієнтів та громади до діяльності фондів та збільшенню фінансуванню лікувальних закладів», – зазначив регіональний представник програми «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» голова Тернопільської правозахисної групи Володимир Шевченко.