Після Чорнобиля було простіше?

Здається, після аварії на ЧАЕС було простіше. Не легше, а саме – простіше. А, може, так лише здається?
Окреслили 30-кілометрову зону навколо зруйнованого реактора – значною мірою умовну, оскільки вся радіоактивна зараза осідала не там, де її межі визначив циркуль, а там, куди її ніс вітер. Ось і поздихали овечки у Великобританії, в той час як ТАРС лише передавало коротенькі й “причесані” повідомлення про пожежу на станції та двох загиблих.
Сказали вживати таблетки йоду – для нейтралізації шкідливої дії його радіоактивного “родича”. А також чекати, коли мине період напіврозпаду стронцію, цезію, плутонію, якими був “нафарширований” реактор. Чекати, читаючи вельми підбадьорливі прогнози медиків щодо того, які віддалені наслідки матиме вся ота “мендєлєєвщина”,  не лише для тоді сущих людей, а й для їхніх нащадків. 
Радили зачиняти вікна, регулярно робити вологе прибирання. Червоне вино, подейкували, – найперший профілактичний засіб. Портвейн, горілка й самогон, як виявилося, теж.
А вже пізніше, коли горбачовська “перестройка” почала нагадувати некеровану реакцію в чорнобильському реакторі, з’явилися плакати (здебільшого біля постаментів, з яких кранами знімали ще недавно “дорогого Ильича”) “Хай живе КПСС на Чорнобильській АЕС!”, які ще кількома роками раніше просто неможливо було уявити. 
Спершу спорудили об’єкт “Укриття”, згодом його замінили на значно  солідніший і, як кажуть, безпечніший конфайнмент. Тепер організовують тури у зону для любителів екстриму.
А зараз? Одні панічно бояться коронавірусу і добросовісно мало не постійно носять маски, а інші чхали на нього – в переносному сенсі (а в прямому – роблять це не у ліктьовий згин, а відверто і щиро – перед собою). Цілі країни в паніці, а білоруський “бацька” не робить собі з цього проблеми й закликає боротися з інфекцією “водкой” (50 г – не більше) і роботою на свіжому повітрі. Хтось переносить захворювання без будь-яких симптомів, а інших, попередньо продезінфікованих і герметично упакованих, вже похоронили в спеціально відведених місцях… Епідемія ще не вийшла на піковий рівень (як визнають очільники держави й керівники на місцях), а карантинні обмеження днями уже  послабили – зокрема, вже можна  лікувати хворі зуби, стригти зарослі голови і продавати каву на вуличних “точках” (але, наскільки зрозумів, пити її там таки – зась). Як при цьому зберігатиметься ота начебто необхідна соціальна дистанція – не зовсім зрозуміло. А ще раніше спраглим за просвітою та естетичними враженнями обивателям було дозволено відвідувати бібліотеки та музеї  (цікаво б дізнатися статистику – чи значно збільшилося відтоді їх кількість у цих закладах?).
Особливу логіку в цьому (і не лише в цьому) відшукати важкувато. Принаймні мені. Після Чорнобиля, здається, було простіше. А, може, лише здається?
Ігор ДУДА