Під час війни керувати, – не пужаком махати. Про вдосконалення державного управління суспільними процесами, в умовах війни потрібно говорити

Цей публіцистично-науковий нарис про виявлення і  вирішення психологічних,  управлінських, філософсько-ідеологічних проблем в Україні визрів після засідання дискусійного клубу: «Проблеми розвитку державного управління в умовах війни» що відбувся за ініціативи Академії соціального управління та сформований за узагальненими виступами його учасників.

Гаслом засідання були слова: «Правда і  реалізм, пошук і результативність – вимоги повоєнної реформаційної, проєвропейської  держави!» Ми попросили висловити свої міркування по цій цій темі нашого постійного дописувача, знаного науковця Богдана Андрушківа…

Більше 10-ти років російської агресії проти Україні та 3-и роки повномасштабної війни суттєво змінили психологію поведінки українців, що значною мірою знайшло своє відображення в ефективності управління державою.

З точки зору пересічних громадян в українському  соціумі, нині виокремились три основні групи людей. До першої належать учасники бойових дій. До другої – службовці, політики громадські діячі, волонтери, які беруть участь в організації обороноздатності країни, матеріально-технічному забезпеченні армії та ін. До третьої – люди, які задіяні у невійськових видах діяльності – таких як виробничо-господарська, освітня, медична та інших, які сплачують податки, що значною мірою забезпечує обороноздатність країни. Так чи інакше – усі вони громадяни України, активні учасники суспільних процесів. Вони живлять не  лише кровоносну систему  нашої держави (якщо гроші рахувати як кров економіки), а й своїми конструктивними пропозиціями, що висловлюють в соціальних мережах та розмовах формують громадську думку, поширюючи… не завжди об’єктивну інформацію, а часто фейкові повідомлення, які є ще однією зброєю ворога у боротьбі проти України. Очевидно, що інформаційний простір країни потребує пильної уваги та активної роботи задля очищення свідомості українців від російського ідеологічного сміття.

Справді, вихлюпнути емоції, не означає бунтувати суспільну думку. Важливо, щоб повідомлення не були токсичними. За проявами  таких симптомів, мудрий керівник, як правило,  виявляє  прорахунки  в прийнятих рішеннях і це дає  поштовх  для конкретних дій… Про них і поведемо нині мову у цій статті.

Найпримітивніший, найдоступніший розподіл населення за вище наведеними категоріями дозволяє відслідкувати витоки розмаїтих не офіційних трактувань воєнних, політичних, побутових, соціально-економічних процесів, явищ, які впливають на формування громадської думки, а надалі, – державницької ідеології.

Наприклад, примітивна російська ідеологія, в одному  випадку, передбачала використання методів поширення фейків, щоби розхитати в міжнародних інституціях віру та переконання про демократичність нашої держави. Сформувати думку про поширення антисемітизму в Україні, незважаючи на те, що особи єврейської національності є й у найвищому керівництві країни.

В іншому випадку, російські фейки були спрямовані щодо необхідності демілітаризації України. Знову ж таки, при тому, що власне росіяни, перед своїм нападом, пограбували ЗСУ так, що без США і європейських партнерів  українці не змогли б протистояти навалі кровожерливих вбивць, мародерів, ґвалтівників… Хіба б  відбивалися як у середньовіччя –  вилами і камінням…

Ще в іншому випадку московські фейки лякали світ виникненням в Україні крайнього націоналізму і розпалюванням громадянської війни… До речі, тези про громадянську війну, російська влада і пропагандисти висловлюють й нині…

Соціологи кажуть, що впровадження цих абсурдних, провокаційних задумів агресора потерпіли крах і навпаки виявили російську «інтелектуальну» заангажованість, необґрунтовану жорстокість та прояви масового насилля, жлобства обмеженості. Отримані результати продемонстрували споконвічну російську агресивність, яку використовують обмежені лідери держави для розширення кордонів і так не керованої глобальної території. Керівництво росії до нині не має розвіданих даних про наявні ресурси. Неосяжні ліси періодично горять, нафта вибухає, шахти провалюються  і т.п.

Широкий спектр наукових пошуків повинен базуватися на наявній інформаційній базі у сфері управління  і в  першу чергу на досвіді використання  засобів посилення захисних функцій українського суспільства в т.ч. і  у інформаційній сфері, яка у цивілізованому світі представляє державницьку ідеологію.

Як відомо, халатність, безлад та безкарність,  в умовах війни є одним з видів зброї ворога та інструментом руйнування держави як зовнішнім агресором так і їх прихвоснями, колаборантами  в Україні.

Тим часом, дослідження причин виникнення, з одного боку, безвідповідального інформаційного забезпечення суспільства, гальмування процесів формування державної ідеології та з другого боку мотиви державної агресивності росіян і підступності їх п’ятої колони в Україні, обумовлюють виявлення особливостей та шляхів розвитку моральності, визначення ролі ідеології у формуванні особистості сучасного повоєнного суспільства. Треба визнати що врахування державницької ініціативи і, зокрема, масштабних заходів з формування державницької ідеології, насправді залишилися за полем зору не лише влади, а й вітчизняних науковців.

Розгляд конкретних прикладів використання певних організаційних механізмів в управлінні захисними функціями суспільства в т.ч. громадських звернень до державних структур і організації, Міжнародних інституцій, показав їх малоефективність.  Науковці України запропонували розробку методики виявлення засобами штучного інтелекту  особливостей впливу  на  процеси  формування ідеології з використанням виявлених адміністративно-розпорядчих, соціально-психологічних, духовних, моральних  та ін. чинників. Висвітлити наявний досвід у цій сфері діяльності та запропонувати напрями його використання в управлінні як інструментарій попередження проявів агресивності, лицемірства, підступності, жорстокості, ненависті ін., шляхом недопущення претендентів на керівні посади з згаданими агресивними рисами характеру.

Сьогодні в ЗМІ, особливо в соціальних мережах, через, так званих, пророків, ясновидців поширюються звернення «високодуховного» змісту  до українців покаятись. Усі вони, як правило, мають одне відоме покликання і російськомовну спрямованість. Тому хочу пригадати відому радянську пісню періоду Другої світової війни: «…пусть ярость благородная, вскіпаєт как волна. Ідет война народная, священная война…». Нам, українцям, відомо їх «благородство» – коли вони мордували людей в Сибіру, коли голодом морили, коли російські «ослобонітелі» жорстоко вбивали маленьких дітей у непокірній козацькій столиці Батурині, як по звірячому ґвалтували жінок і бабусь, коли посилали беззбройних, не підготовлених селян проти німецьких танків, форсувати Дніпро… Й сьогодні вони підступно, на очах цивілізованого світу «визволяють» Україну. Чи може бути там інакше, якщо їх душпастир кирило благословляє на загарбницьку війну в Україні…?

Нині українській владі та суспільству, щоби захистити себе і вистояти  потрібні не лише сили і  зброя, а й сталі ідеологічні переконання, зокрема у праведності нашої боротьби для всіх країн світу у 21-му столітті.

Відлуння війни, певних політичних, громадських, подій в т.ч. духовного характеру можуть мати місце нині у різних формах, а може відбутись і  через роки…з несподіваними і навіть негативними наслідками. Мудра  влада повинна завжди їх передбачати, попереджувати…та ефективно  управляти суспільними процесами, щоби забезпечити спокій свого суспільства, а також бути більш переконливими для сусідів. Брехня у політиці, економіці, громадському житті, ЗМІ та ін., наприклад, як це має місце у  росії, повинні каратися за окремим законодавством в кожному випадку окремо: як спроба здійснити дезінформацію, агресію, диверсію і т.п. У воєнних умовах  повідомлення в зареєстрованих органах масової інформації повинні бути важливими і  вплив на розвиток і думку суспільства, а  в кінцевому результаті нести відповідальність за можливі наслідки.

Тим часом, нашу громадськість хвилюють інші події. Поки що у ЗМІ маємо багато повідомлень буквально «приголомшливого» харакетру: відбулася «Нетипова операція ГУР»: розвідники евакуювали 15 котів з острова Зміїний (Український Дощ); до Італії чи Польщі природолюбами відтранспортовано автомобіль котів і собак, для обслуговування яких в дорозі було залучено… 7-м спеціалістів; широко рекламуються гуманістичні  операції ДНСників з  порятунку  тварин і т.п.

Практика надсилання  через Інтернет розмаїтих повідомлень численним знайомим, які обов’язково через кілька днів надішлють фінансову допомогу, молитви за воїнів ЗСУ, за загиблих, до конкретних святих за здоров’я, які необхідно розіслати ще десятьом родичам чи друзям, засилля виступів відомих російських гумористів…– усі ці дії, є, мабуть, спеціальним проєктом який дає нашим ворогам численні ефекти серед яких: дезінформація, розхитування віри в перемогу, насмішки над українським інтелектом та … не малі гроші.

Для тих, хто поранені, на передовій перемерзає в окопах, така інформація має специфічний вплив і звичайно не вселяє оптимізму. Хлопці роблять свої висновки, які не в користь державних органів управління та зазвичай не вселяють оптимізму…

Є повідомлення й іншого змісту і характеру: спіймали злочинця що вкрав мільйони, пакостив людям, а за рішенням суду його випустили під заставу… тисяч грн?.. При тому, обличчя злочинця в «інтересах слідства» по телебаченню не показують…

Свідомо чи несвідомо в ЗМІ використовують не завжди доречні та продумані (не кажучи обґрунтовані) девізи, гасла, наприклад: «Пункт незламності» – у якому гуманні люди готують чай, каву для престарілих, переселенців ін.., хоч такі назви повинні носити пункти в яких реєструють відчайдух, добровольців на фронт?!

Потрібно говорити правду, розкривати не лише невичерпний героїзм наших воїнів, а й прорахунки, що виникають в силу різних обставин. Для цього потрібно мати відвагу, знання, бачити перспективу. Наш час багатий не лише на всякі відкриття, а й вчинки. Завжди послідовною у своїх вчинках і виступах була Ірина Фаріон. Її психологічна конституція у відношенні оцінки суспільних процесів, соціально-економічної та політичної ситуації, духовності  і мовних проблем була безкомпромісною. Вона виявляла фальш та висвітлювала усе в ЗМІ. Звичайно, що у цій ситуації (при наявності державної ідеології) відповідальним органам варто було б за результатами її виступів, ефективно  реагувати. Тим часом, все відбулося до навпаки. Влада не реагувала, не коректувала своєї політики відповідно до обставин… Сьогодні Фаріон вже не представляє небезпеки ні для кого. Таким чином, нейтралізовано багато активістів, творчих, спостережливих людей, генералів.  Після чого, ніби настає спокій, але такі враження є помилковими. Розсипані іскри тліють і, як правило, свого часу у сприятливому середовищі спалахнуть.

Багато імперій й навіть цивілізацій розвивалися до того часу, допоки їх лідери не відчули себе божествами та не отримали від своїх затурканих підлеглих вотум довіри до ступеню безкарності своїх діянь. Власне народна мудрість вкотре каже: «Де сила є,  у безвідповідальному суспільстві, – розуму не потрібно».

Тим часом, російський диктатор путін все більше говорить про ядерну війну аби світова спільнота почала панікувати і змушувала стражденних, переляканих українців здатися. Та не на тих напав… Варто зазначити, що  віра у маячню божевільного диктатора робить його небезпечнішим для всього світу та посилює  можливість Третьої світової війни. Про це пише у статті професор Єльського університету Тімоті Снайдер, яка  побачила світ під назвою «Третя світова війна? Давайте допоможемо тим, хто її стримує», – написав американський історик…

У цій ситуації варто було б розкласти його міркування по поличках. Для українців немає нічого нового у відносинах з агресором, нас лякати не потрібно, якщо не зупинити агресора, полум’я може охопити всю планету. Громадянської війни не буде, може  бути громадянський опір з використанням ядерної музики, якої у свій час позбавили Україну росія, США та Європа. Страх путіна перед нападом заставив висловитися: «…без росії світ існувати не буде…», а  без України?. Запитання поки що риторичне…

На початку статті, автор проводить паралель між страхом від «спаленого міста» і «початком Третьої світової війни». Він пише: «Було б погано, якби ваше місто згоріло. Це обґрунтований страх. Але  що робити, якщо горить будинок вашого сусіда? Звісно ж, не звинувачувати у пожежі пожежників і не організовувати протест… Чинячи опір росії, українці роблять всі сценарії такої катастрофи менш імовірним.

У масштабах нашого світу українці – це пожежники. Немає сенсу звинувачувати їх у вторгненні РФ або заважати їм виконувати свою роботу. – зауважив Снайдер.

Тим часом, залякані до смерті, російські опозиціонери та активісти, на даному етапі, не проявляють ефективного опору диктатору. Є відчайдушні поступки окремих особистостей  серед яких  російський опозиційний громадський діяч, якутський шаман, політв’язень російської каральної психіатрії Олександр Габишев, який робив спроби підняти  народ супроти деспотичної влади. Його дії «високо оцінила» путінська адміністрація зробивши традиційно психічно нездоровим.

Нагадаємо, що у березні 2019 р. Олександр Габишев розпочав свій, на цей час вже другий похід з якутська до москви з метою вигнати путіна з кремля. «Мені Бог сказав, що Путін не людина, а демон і я маю його вигнати. Ось я і йду, щоб вигнати» – говорив шаман….

У міжнародній правозахисній організації Amnesty International якутського шамана назвали в’язнем сумління і закликали звільнити його.

Цей одиничний епізод з глибинки росії, який в силу відомих обставин став шаманом і  лідера росії, який в силу цих же обставин став (можливо був ним) тираном-демоном, демонструє що тиранія, яка зодягнулася в демократичні шати може погубити не лише правду, віру у справедливість, а й навіть здоровий глузд…

Агресор знає слабкі сторони в управлінні українськими суспільними процесами і дуже ефективно впливає на них. Тому, крім удосконалення управління, відповідно до ситуації, необхідно локалізувати московських «миролюців» у сутанах та видворити їх в росію, не дозволяти ганьбити  народ і землю що їх годує, заборонити побори якими вони діляться з м.п.  Посилити покарання за колабораціонізм та дезінформацію. Про це говорять, про це пишуть, а віз і нині з місця не зрушив. Кажуть: не час!..

Тож інформація, є одним із найважливіших  ідеологічних та управлінських чинників, а ідеологія є тим ефіром, яким живе будь яке суспільство… Люди що дихають чистим повітрям, п’ють чисту воду, не хворіють… Мандрівники, які мають правдиву інформацію не блукають. Дезінформацію використовують загарбники для введення в блуд як своїх людей, так і населення анексованих територій. За означеними категоріями, населення болісно реагує на фальш- повідомлення, бо  в значній мірі на основі аналізу ситуації ч\з «Інтернет» та здогадок, знає значно більше, чим про це повідомляють ЗМІ. В переносному розумінні, всякі нечистоти викликають  захворювання, дискомфорт та ін. Це зрозуміло не лише кожному медику, а й пересічному громадянину, а особливо…управлінцю, який в таких невизначених обставинах повинен приймати рішення. В цій справі повинен виконувати свою роль Центр протидії дезінформації, інші контролюючі у цій сфері державні органи,  діяльність яких тим часом невідчутна.

Після нападу росіян на Україну відбулося об’єднання українців для боротьби з агресором, але ще потрібно багато зусиль, інтелекту, щоб консолідувати суспільство та скерувати  зусилля задля отримання перемоги над ворогом. На даному етапі, не можна нехтувати категоріями: інформація, ідеологія, дезінформація, управління ін. ніби другорядними питаннями чи проблемами в оборонній роботі та у державотворчих процесах, які в наших умовах є взаємопов’язаними, взаємозалежними і забезпечують ефективність управлінських рішень. В управлінському процесі не повинно бути дрібниць. Тому, в цих умовах, доцільно рекомендувати створення консультаційно-дорадчого органу який міг би на аудиторських умовах здійснювати контроль і попереджувати недолугі бренди, девізи, гасла, заклики, не коректну рекламу і т.п., та створювати передумови формування державницької ідеології. Кожен повинен виконувати свою роботу, з тим, щоб не викликати двозначностей, недомовок, протиріч…

Як показали соціологічні дослідження, найчастіше  вони виникають не в безпосередньому середовищі, наприклад, де відбуваються бойові дії, а навпаки там, де люди не мають безпосереднього відношення до них. Якщо в тиловій зоні серед населення виникають якісь незрозумілі ситуації, які дають підстави до подвійних трактувань тієї чи іншої ситуації, вони повинні розглядатись дискусійно на спеціальних засіданнях, давати зрозумілі пояснення, а не працювати на ідею агресора, – загострення в Україні протиріч та провокації громадянської війни.

Таку мету ставила на своєму засіданні Академія соціального управління. Чи досягла вона її, – покаже час.

Богдан АНДРУШКІВ, заслужений діяч науки і техніки України, чл. НСПУ, д.е.н., проф. ТНТУ ім. І. Пулюя