“Шахтар” – “Реал” – 0:5
Нинішній розгром від “Реала”, як і минулорічне 0:6 від “Боруссії”, сигналізує про зародження неприємної традиції “Шахтаря”: якщо вже, даруйте, обробитися, то – повні штани. Одне очко і жодного забитого гола в трьох стартових матчах Ліги чемпіонів – навряд чи на такий результат розраховувало амбіційне керівництво клубу, запрошуючи на тренерський місток італійця Де Дзербі.
Все ж, перший тайм зовсім не віщував такого фіаско. “Шахтар” навіть намагався “качати права” гостям з Мадрида, застосовуючи високий пресинг і улюблені контратаки. Дивідендів від цього господарі не отримали, зате отримали м’яч у власні ворота від свого оборонця Кривцова. 0:1 після першого тайму – ще не катастрофа, однак уже до 56 хв. після двох голів бразильця Вінісіуса вона набула реальних обрисів. Поки “гірники” приходили до тями, гості зусиллями Родріго на 65 хв. організували й четвертий гол у ворота Трубіна. Через лічені хвилини “гірники” мали нагоду “розмочити” рахунок, але цьому завадив голкіпер “Реала” Куртуа, який парирував удари Фернандо і Марлоса. Час, що залишився до закінчення матчу, минув під повну диктовку “королівського” клубу. Як кажуть, покажи мені твій півзахист – і я скажу, яка в тебе команда. Чи міг “Шахтар”, з його постійними, від одного тренера до іншого, перетурбаціями ігрових моделей протистояти ідеально зіграному тріо Модріч-Каземіро-Кроос? Разом з форвардом на прізвище Бензема? Француз дочекався свого шансу в компенсований час, оформивши пів десятка м’ячів у воротах “Шахтаря”…
Не знаєш, чи сумувати, чи радіти…
“Барселона” – “Динамо” – 1:0
Напевно, вже час УАФ на чолі з Андрієм Павелком вкупі з якимось спонсорами заснувати приз тому гравцеві “Шахтаря” чи “Динамо”, котрий заб’є перший гол у цьогорічній Лізі чемпіонів. Минуло вже три (!) тури групової стадії змагань, а на рахунку обох наших флагманів, з усіма їхніми бразильськими і вітчизняними “зірочками”, кругленький “0” у графі забитих м’ячів. Така статистика, з урахуванням того, що пропускають вони чимало (рахунки 0:5 стали звичними), означає, що й турнірних очок у обох наших представників у Лізі не густо – аж по одному.
На цьому тлі лише мінімальна поразка “Динамо” в Барселоні сприймається ледь не як спортивний подвиг. Про перебіг матчу в Барселоні красномовно свідчить його статистика: окрім прогнозованої переваги у володінні м’ячем (63% – 37%), підопічні Рональда Кумана завдали 11 ударів у бік воріт суперників, з них 3 – у їхню площину. У “Динамо” ці показники складають, відповідно, 3 і, знову ж таки, сумний “0”. Чи можна за такої атакувальної немочі на щось розраховувати? Хоча й зіркові форварди “Барси” Депай і Фаті залишилися ні з чим – єдиний у матчі гол на 36 хв. забив захисник Піке. “Звичайно, я не задоволений… Наші гравці мають розуміти, що це високий рівень, на який нам потрібно піднятися. Чому “Динамо” і “Шахтар” не забивають в Лізі чемпіонів? Наш рівень чемпіонату нижчий, ніж цей турнір”, – так підсумував матч М. Луческу.
Те, що нам “потрібно піднятися”, чуємо вже віддавна. Лише в 1997 і 1999 роках, за керівництва В.Лобановського, вдалося продемонструвати гонористим іспанцям, що секрети футбольної гри відомі не лише їм. Ті 3:0 з “Барселоною” в Києві та 4:0 у Каталонії, а також перемога над “Реалом” у чвертьфіналі Ліги чемпіонів 1999 р. (1:1, 2:0, бенефіс А.Шевченка) згадуються донині. Згадуються, мабуть, тому, що відтоді практично більше нічого згадати…
Ігор ДУДА