Ох, той популярний Мазепа…

20 березня 1639 року народився Іван Степанович Мазепа – військовий та політичний діяч, меценат, гетьман України. Він був потужною особистістю в історії нашої держави, незмінно тримав гетьманську булаву впродовж 22 років.
Ворожа Україні пропаганда докладала всіх зусиль для того, щоб протягом майже трьох століть спотворити правдивий образ видатного політичного і культурного діяча кінця ХVII ст., великого гетьмана, який поклав своє життя на вівтар служіння Україні. Та що казати, Москва й досі боїться Івана Мазепу.
А чи знаєте ви, що у США, Канаді та навіть в Африці є кілька населених пунктів, що мають назву Мазепа?
У американських штатах Міннесота, Пенсильванія, Південна Дакота, а також у провінції Альберта у Канаді. І вони всі справді названі на честь Івана Мазепи.
Цікаво й те, що переважно їх заснували не українці, у більшості з них немає українських громад. Наприклад, Мазепа в Міннесоті налічує 44% мешканців німецького походження, а 10% – ірландського. Однак місто назване саме на честь гетьмана України, який у останній чверті ХІХ ст. був популярним літературним героєм.
Містечко Мазепа у Пенсильванії засноване Самюелем Боєром і його дружиною Сарою приблизно в 1886 році, спершу воно мало назву Боєртаун. Назву йому дав учитель Клеман Едмундс, прочитавши твір «Мазепа» лорда Байрона. Отож, культ Мазепи в світі розпочався після того, як у 1819 р. у Британії опублікували однойменну поему Джорджа Гордона Байрона. Англійського поета надихнула історія, яку розповів Вольтер у праці «Історія Карла ХІІ». Вольтер, зокрема, описує легенду з часів юнацького життя гетьмана: коли той служив у польського короля Яна II Казимира, його покарали за зв’язок з дружиною одного із шляхтичів, прив’язавши голого до дикого коня і відпустивши в степ. Кінь приніс Мазепу в Україну, де його знайшла дівчина, з якою потім він одружився. Таке покарання вразило Байрона до глибини душі. А його поема надихнула багатьох європейських митців. Образ Мазепи у 1800-х роках став одним із улюблених для французьких художників. Ще більше слава про нього поширилась після того, як гетьман з’явився на полотні пензля Делакруа.
Так само під враженням поеми Байрона назвали селище у Південній Дакоті його засновники Карл та Ернестіна Корс в 1885 р.
Назву Мазепа Бей має й чарівний куточок узбережжя Індійського океану в Південо-Африканській Республіці. Це –  затока і селище в курортному регіоні на сході Південної Африки. Саме тут у 1842 британський вітрильник «Мазепа», що поспішав на допомогу британському гарнізону, сів на мілину, і його уламки тепер поховані під піщаними дюнами затоки. Південно-африканський поет і письменник Рой Кемпбел присвятив українському гетьману поему «Мазепа».
У ХІХ столітті його образ часто використовували й засоби масової інформації. Наприклад, одна із статей у США 1884 р. вийшла під заголовком «Сучасний Мазепа». Йшлося про чоловіка з Небраски, звинуваченого у перелюбстві з дружиною колеги. В англійському гумористичному журналі «Fun» у 1864 р. опублікували карикатуру на Авраама Лінкольна – у вигляді Мазепи на коні. 1872 р. американський карикатурист Томас Наст у журналі «Harper’s Weekly» надрукував ще одну карикатуру – кандидат у президенти США від Ліберально-республіканської та Демократичної партій був зображений, як Мазепа на коні, який мчить до Білого дому. Прикметно, що на честь Мазепи називали локомотиви, кораблі, фабрики, пожежні частини, паби, його зображували на табакерках. Український гетьман на білому коні став символом швидкості та сили.
Мазепа і Тернопільщина
Іван Мазепа також неодноразово перебував й на Тернопільщині. У нашому краї є місцевості, названі на честь Івана Мазепи, зокрема поблизу с. Дубівці Тернопільського району.
Відомо також, що у серпні 1705 р. Іван Мазепа переходив із військом через Тернопільщину, зокрема 4 серпня переправився через р. Серет поблизу містечка Залізці, зупинявся табором у м. Зборів, перебував у с. Дубівці; того ж року приїздив до замку в с. Білокриниця (нині Кременецького району), де став хресним батьком  Урсули-Франциски Вишневецької. Зберігся переказ, що під час хрестин гетьман мовив слова, що стали пророчими: «…таку красу не зітре і час». Чи мав гетьман на увазі свою похресницю чи весь Білокриницький палац – не відомо. Однак про Урсулу Вишневецьку після її одруження з магнатом Радзивіллом відомо дуже мало. А ось Білокриницький замок неодноразово відроджувався і відбудовувався. Час не здолав його красу і велич.
У 1707 Мазепа перебував із російським царем Петром І у м. Бережани, в замку-резиденції магнатів Сенявських, у м. Почаїв.
Про Івана Мазепу написали художні твори Ю. Словацький  – трагедія «Мазепа» (1840), Б. Лепкий  – цикл повістей «Мотря» у 2 ч., «Не вбивай» (1926), «Батурин» (1927), «Полтава» (1928), «З-під Полтави до Бендер» (1955) та інші уродженці Тернопільщини. Інсценізацію циклу повістей Б. Лепкого про Мазепу здійснили уродженці Тернопільщини Б. Антків (1991), Б. Мельничук (1991, 1994). Його образ відтворили тернопільські художники С. Мамчур, Я. Омелян, В. Якубовський та ін.; діяльність гетьмана досліджували тернопільські науковці М. Алексієвець, М. Кравчук, Б. Лановик, Р. Матейко та ін.
На честь Івана Мазепи названі вулиці в Тернополі, Бережанах, Борщові та інших населених пунктах краю.
Підготував Віктор КУЛИК