Одна з найстаріших в області церква-мандрівниця  отримає друге життя

А станеться це завдяки книзі Ганни Чечоти «Киданці: від минувшини до сьогодення» та  ініціативі депутата обласної ради, уродженця цього села Богдана Яциковського.
Із виходом у світ книги про рідне село авторка  Ганна Чечота та спонсор видання місцевий підприємець Андрій Строєвус запропонували не продавати її, а роздати безкоштовно односельцям. Пожертви, які мешканці Киданців зроблять взамін, скерувати на реставрацію церкви святого Дмитрія.

Вклад депутата обласної ради Богдана Яциковського ще суттєвіший. За його словами, які він виголосив під час презентації книги у селі, одна з найстаріших церквиць-мандрівниць області, у якій є Євангеліє з підписом Андрея Шептицького, отримає підтримку  від обласної влади у рамках збереження культурної спадщини Тернопілля.  Після його звернень  щодо цього уже вирішено питання про спрямування 300 тисяч для фінансування реставраційних робіт унікальної церкви.

Церква-мандрівниця – берегиня  села
Дерев’яну церкву, що у селі Киданці Збаразького району, збудували на Волині в 15 столітті.  У 17 столітті її привезли у розібраному вигляді і розташували на киданецьких скелях, згодом перенесли на інше місце, в низину. Храм змінював місце тричі, звідси й назва – церква-мандрівниця.
У  90-х роках минулого століття у Киданцях силами громади постала нова церква святого Дмитрія. Нині у ній відбуваються богослужіння, молоді люди беруть шлюб, хрестять дітей, але в останню путь киданчани відходять зі старої церкви, що біля цвинтаря…
Окрім двох духовних храмів, село має одинадцятирічку, садочок «Сонечко», магазини, ФАП, клуб. А ще воно багате на добрих, працьовитих і співучих людей.
На презентації книги Ганни Чечоти «Киданці: від минувшини до сьогодення» у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля»  про село та про це видання присутнім розповів літературознавець, краєзнавець, лауреат премії ім. братів Лепких, заслужений журналіст України Михайло Ониськів. Про рідне село Киданці вела мову і заслужений журналіст України, депутат Тернопільської міської ради Оксана Яциковська.  А творчі мешканці  Киданців  збагатили презентацію своїми виступами. Зокрема, вірші прочитали Юля Ковальчук, Марія Пасемко, заспівали українських пісень учасниці жіночого ансамблю Киданецького народного аматорського хору  (керівник Олесь Качечка).
Мов калини китиці, наші славні Киданці…

Мешканці Киданців усім селом прийшли до сільського клубу на презентацію книги уродженки села, що закінчила Киданецьку ЗОШ І-ІІІ ст., історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка, а нині є вчителем історії та правознавства Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №24 Ганни Чечоти.  Вона розповіла про багату історію села, перша згадка про яке датована 1464 роком, про  написання книги, висловила велику вдячність усім односельцям, які допомагали їй збирати інформацію, а також фахівцям обласного та Збаразького районного архівів, Збаразького замку й багатьом іншим, у кого вона черпала досі нікому не відомі історичні факти про село. Як сказала пані Ганна, вона  за фахом історик, тому намагалася дотримуватися вимог історичної правди та вивчати краєзнавчі матеріали. Однак, за словами Сари Бернар, легенда завжди переважає над історією. Тому у виданні Ганна Чечота використала низку легенд і переказів, найяскравішою з яких є розповідь про багатого пана та його дочку Данку.
В основі легенди лежить любовна драма, з якою пов’язана назва села.  Проживав у сусідньому селі пан Роман (на його честь і названо Романове Село на Збаражчині).  Він мав єдину дочку Данку, яку хотів видати за панича зі Скалата. Але дівчина закохалася у кріпака, котрий  працював у їх маєтку. Коли батько дізнався про це, дуже розлютися і вигнав обох світ за очі. Слуги били закоханих киями (палицями) і кричали: «Києм Данку, кий – Данці!» Коли закохані втекли та  осіли в сусідньому селі, його й нарекли Кийданці (нині Киданці).  Щоправда, є й інші легенди про походження назви села…

Надія Гіжовська, голова Киданецької сільради: «Наше село багате не лише на легенди, а й на цікаві історичні факти. Тут побували Андрей Шептицький, Богдан Хмельницький, Іван Франко. Звичайно ж, дерев’яна церква святого Дмитрія зі старовинним Євангелієм, підписаним Шептицьким,  є візитівкою села.  А чого вартує пам’ятка природи – Киданецькі скелі! У цьому заказнику місцевого значення – унікальна флора із понад 200 видами рослин.
Але головним багатством є наші жителі. Добре, що у книзі про село є розділи про видатних земляків, знаних людей, які проживали чи бували тут, а ще про жертв комунізму та переселенців із Закерзоння».
Надія Бойко, мешканка Киданців: «Це чудово, що вийшла книга про наше рідне село і у ній збережено пам’ять про мешканців, котрі були патріотами.
Мої вже покійні батьки – корінні мешканці нашого мальовничого села, дуже любили Батьківщину. Вони у плеяді тих, хто потерпів за Україну. Мама вступила в ОУН, була станичною, зв’язковою, виконувала небезпечні завдання.  У 1949 році її затримали, знущаннями вибивали з неї свідчення, але вона не зрадила своїх. Відбувала заслання, однак навіть 50-градусні морози не зламали її патріотичного духу. Повернулася у Киданці 1954-го, працювала у колгоспі. Батько був шахтарем на Донбасі, але також повернувся у рідне село, був першим дипломованим трактористом у Киданцях. З Ярославом Яциковським він викопав понад 100 криниць у селі».
На презентації книги Ганни Чечоти «Киданці: від минувшини до сьогодення» виступили отець Максим Рудник з  церкви святого Дмитрія, підприємець Андрій Строєвус, депутат обласної ради Богдан Яциковський, депутат сільської ради Оксана Василів. У концертній програмі взяли участь учасники Киданецького народного аматорського хору, вихованці дитсадка «Сонечко» та інші.
Галина ВАНДЗЕЛЯК
На фото: миттєвості свята у Киданцях
Фото авторки