Невянучі квіти ромена Бориса Демківа…

З 60-х років пісня  «Квіти ромена» на слова тернополянина Бориса Демкова звучала повсюдно. Її слова та ноти друкували не лише районні, обласні, а й тоді  центральні, всесоюзні газети та журнали. Було випущено спеціальну художню листівку з текстом пісні.
У 1967 році фірма «Мелодія» випустила мільйонну «золоту платівку» з «Квітами ромена». Пісня поета Бориса Демкова  та композитора   Владислава Толмачова звучала і у Європі, Канаді, Америці, Австралії.  Її виконували  Джордж Мар’янович, Радміла Караклаїч, Карел Гот, Лілі Іванова, Анна Герман…
Легендарна пісня була учасницею і навіть переможцем престижних на той час європейських фестивалів – «Золота Гура», «Празька весна», «Золотий Орфей».
Невдовзі побачила світ і перша збірка поета Бориса Демкова «Сувора ніжність» (1965 р.), за яку його у числі перших тернополян  було прийнято у Спілку письменників України.
Воістину талановитий Борис Демків – легенда Тернопілля. Адже, окрім того, що він був поетом, журналістом, публіцистом, піснярем, він виховав сотні талантів, очолюючи обласний клуб творчої молоді  «Сонячні кларнети». А ще  у спогадах багатьох людей, що знали його, він залишився чистою і світлою людиною. У нього не було ніколи фальші, зради своїм ідеалам.
Про талант та неординарність Бориса Демківа до 80-річчя з дня народження вирішила написати книгу «Борис Демків: спогади про поета» не просто талановита авторка видання, а дочка уже покійного пана Бориса – Світлана Мичко. Знана на Тернопіллі журналістка зуміла поєднати у виданні інформацію про одного з найвідоміших на Тернопіллі поетів  та про  батька, чоловіка, дідуся, друга багатьох…
Презентацію у  бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» провела Оксана Лехіцька, запрошуючи до слів-спогадів відомих на Тернопіллі письменників, поетів, громадських діячів  Михайла Ониськіва, Богдана Мельничука, Ярослава Гевка, Григорія Жука, Зеновія Кіпибіду, Дарію Чубату та інших.
За життя Борис Миколайович був членом спілок журналістів та письменників України, лауреатом Тернопільської обласної літературної премії імені Степана Будного та літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких, Був нагороджений  Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Протягом  творчого життя він видав кілька поетичних  збірок, зокрема «Сувора ніжність»,«Символи»,«Червоне мовчання»,«Крило зорі»,«Древо життя», «Поезії», «Ораторія лісу», «Залишаю для вас» (посмертна збірка). Написав біографічну повість «Людина до сонця іде» про життя Степана Будного. Слово мав, як прозаїк та публіцист, працював у жанрі художнього перекладу з російської, польської, болгарської, естонської, білоруської мов.
23 серпня 2011 року в Тернополі по вул. Родини Барвінських, 12, на будинку, в якому жив поет у 1962—1989 роках, відкрито пам’ятну дошку Борисові Демківу. Автор барельєфу скульптор Олесь Маляр. А 28 серпня 2011 року на Алеї зірок у Тернополі вмонтовано бронзову плиту з його іменем. Автор плити скульптор Дмитро Пилипяк.
Книга «Борис Демків: спогади про поета» редактора-упорядника Світлани Мичко стала ще одним світлим спогадом про нашого талановитого земляка від неї особисто та від відомих людей – шанувальників творчості поета.
Галина ВАНДЗЕЛЯК