«Навчіть дитину вчитися!»

Тож чи варто змушувати дошкільнят вчитися, витрачаючи колосальні кошти й час? Про це я вирішила запитати у фахівців управління освіти і науки Тернопільської міської ради.
Ольга Петрівна ПОХИЛЯК, начальник управління:
«Ви порушили дуже актуальну тему. Ледве дитині виповниться два роки, батьки вже віддають її в садок. Розумію тих, які змушені працювати. Та, повірте, нерідко деякі матусі віддають дітей до дитячого садка, щоб вивільнити час на салони краси, каву з подругами і т.п. Але ж дитина до трирічного віку найбільше потребує материнської любові й опіки. Звісно, садки у нас хороші, вихователі – добрі, але ж маму дитині ніхто на замінить!
Щодо підготовки до школи. Я педагог із великим стажем. Усе життя пропрацювала в освіті. І часто бачила такі ситуації, коли всебічно розвинута дитина, яка приходила в перший клас із величезним багажем знань, за якийсь час просто втрачала інтерес до навчання. Натомість дошкільня, яке прийшло лише з початковими елементарними знаннями, вчилося і з часом, завдяки старанням і підтримці батьків, ставало набагато успішнішим. Не потрібно поспішати і закладати в голівку дитини купу непотрібної інформації. На все свій час.
Я вже давно стверджую, що потрібно змінювати систему  освіти. Ми вчимо наших учнів дуже багато, а в результаті у них залишається мало знань. Та я переконана: ми вже стоїмо на порозі профільної освіти і невдовзі готуватимемо вузькопрофільних спеціалістів, які досягатимуть неабияких успіхів у тій чи іншій галузі».
Галина Євгенівна НЕСМАШНА, психолог:
«Діти здебільшого йдуть до школи у 6 років, а навчальна програма є складною. Існує кілька складових дитячої готовності до навчання. Іноді батьки недооцінюють дуже вагому складову – фізичне здоров’я. Якщо дитина часто хворіє, ослаблена або має певні хронічні захворювання, вона не зможе витримувати такого великого навантаження. Також неправильним є й те, що дитину у ранньому віці вчать читати, писати. Це – завдання школи. А батькам варто навчити дитину пізнавати цей світ, цікавитися усім, розвивати мовлення й збагачувати словниковий запас, формувати вміння порівнювати, розрізняти кольори тощо. Та й цього не потрібно спеціально вчити, а формувати в процесі спільної гри. Також важливою складової готовності дитини до школи є руховий навик. Дрібна моторика є необхідною для письма. І якщо батьки бачать, що дитя не вміє різати ножицями, зав’язувати шнурівки тощо, то, повірте, вона ще не готова до письма.
А ще у дитини повинна бути вольова готовність. Вона має знати, що повинна виконати поставлене перед нею завдання, а не займатися тим, чим хочеться. Часто вчителі скаржаться, що учні в першому класі під час уроку ходять по класі, їдять, граються. Їм важко висидіти весь урок. Це означає, що дитина психологічно не готова до школи. Мама з татом надто швидко віддали її в перший клас. Часто дитину вже у 5 років і 7 місяців відправляють до школи, мовляв, у листопаді їй виповниться 6. Шановні батьки, виховання дитини – це не конвеєр, не дивіться, як роблять інші, прислухайтеся до свого дитяти і його потреб.
Щодо репетиторів. Повірте, на все свій час. Батьки, ви ж не садите картоплю в лютому, правда? Бо знаєте, що не настала пора. Так само з дітьми. Не потрібно навантажувати їх непотрібною інформацією, їхні голівки до цього ще не готові. Це – як розривати бутон троянди власноруч, щоб він швидше зацвів, або підживлювати дерево хімікатами, аби воно раніше дало плоди. Так, результат буде, але неприродним способом і не той, що ви хотіли».
Ірина Олександрівна АНТОНЮК, головний інспектор з дошкільної освіти відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти управління:
«Чи повинна дитина вже вміти писати й читати, йдучи до школи? Однозначно – ні. Дитині в садочку лише пояснюють, що таке слово, з чого воно складається, знайомлять із його звуковою моделлю, розглядають приголосні, голосні звуки тощо. Батьки повинні розуміти: якщо дитина не знатиме цих елементарних речей, їй дуже важко даватиметься читання. Адже це – своєрідний фундамент. Щодо писання, то кожен учитель володіє індивідуальною методикою щодо написання букв. А в садочку здійснюють лише підготовку дитини до письма – вміння тримати олівець, ручку, орієнтуватися на сторінці тощо.
Повірте, дитина, яка з ясельної групи, рік за роком відвідує дитячий садок, краще витримує навантаження шкільної програми, ніж та, котра перебувала вдома з батьками.
Щодо репетиторів. У нас гарна дошкільна освіта, педагоги в садочках максимально готують дітей до школи. Накопичують багаж знань, поступово збільшують навантаження. Репетитори лише, як то кажуть, пожинають плоди. Я вважаю, що заняття дошкільнят з репетиторами є зайвою тратою грошей.
Недільна школа. Так, вона потрібна, але швидше для психологічної підготовки дитини. Там майбутній першокласник знайомиться з класом, вчителькою. Вчиться уважно слухати, відповідати на запитання тощо.
У педагогіці існує такий термін, як «провідна діяльність». У дошкільному закладі – це гра, під час якої дитина пізнає світ. У віці 6-7 років йде заміна гри на навчання, у цей період дитина вчиться вчитися. Батькам потрібно набратися терпіння і разом з дитям пройти цей шлях, не змушувати, не нагнітати, коли дитина стомлюється від занять, дати їй відпочити. Дитині має бути цікаво вчитися!»
Такої думки дотримуються фахівці. А що думаєте ви, дорогі читачі «Свободи»? Розкажіть у листах, як готуєте дітей до школи і з якими труднощами стикаєтеся.
Зоряна ДЕРКАЧ