Навчання навпомацки: як незряча дівчинка здобуває освіту у звичайній школі

Незряча четвертокласниця Марічка Галайда навчилася читати та дивитися на світ руками. Вона бачить лише світло і тіні. Та попри це є відмінницею.
Вчителька за тиждень вивчила шрифт Брайля
Марічка навчається у Тернопільській  загальноосвітній школі №16 імені Володимира Левицького. Більшість шкільних наук вона сприймає лише на слух.
У дівчинки феноменальна пам’ять, та успіхів у школі вона досягла ще й завдяки чуйній Мирославі Петрівні Киналь. Коли у класі з’явилась особлива учениця, вчителька лише за тиждень вивчила шрифт Брайля.
«Марічку дуже полюбили однокласники і всіляко їй допомагають та переживають за неї», – каже пані Мирослава.
У Мирослави Киналь – 32 роки педагогічного досвіду. Та з такою особливою ученицею вона працює вперше.
«У Тернополі немає спеціалізованих шкіл для незрячих. Освіту вона могла б здобувати лише у Березовиці і лише з п’ятого класу. Але мама не захотіла обмежувати Марічку, тому й вирішила віддати дочку у нашу школу, – продовжує вчителька. – Якщо чесно, то коли завуч сказала, що у моєму класі буде незряча дівчинка – я злякалась. Не знала, що робитиму з такою дитиною. Але у страху лише великі очі. Тому переборовши його, сама сіла за науку та під чітким керівництвом мами Марічки за тиждень вивчила шрифт Брайля».
Марійка має ідеальну пам’ять
Дівчинка ходить на всі заняття разом з іншими дітьми та займається дві години після уроків. Робота в колективі допомагає школярці швидше засвоїти матеріал.
«Марічка дуже добре сприймає інформацію на слух. Пам’ять у неї ідеальна, – каже пані Киналь. – У дівчинки хороше внутрішнє відчуття простору, адже природа компенсує відсутність зору іншими чуттями, які працюють гостріше».
Марічка також задоволена своєю вчителькою.
«Мені моя вчителька дуже подобається, – розповідає Марічка Галайда. – Ми з Мирославою Петрівною читаємо багато цікавих історій. Найбільше люблю «Природу». Наприклад, нещодавно дізналась, що Земля складається з кількох оболонок».
 Старший брат – найкращий друг
До школи Марічку щодня водить її старший брат Назар, який навчається в 11 класі. «У школі моїй сестричці дійсно подобається, вона навіть вдома не так хоче вчити уроки, як хоче писати і читати з учителькою. Вдома з Марічкою ще займається мама. Читає їй, а сестра запам’ятовує», – каже Назар.
Однокласники теж дбають, щоб незрячій учениці було комфортно. Особливо переймаються, щоб у Марічки завжди був твердий папір для письма. Коли у них закінчується зошит – відривають обкладинку і віддають однокласниці – бо спеціальний папір для незрячих важко роздобути.
Мирослава Петрівна наголошує, що Марічка Галайда – неймовірно щира і позитивна дитина, яка вартує особливої турботи, тож педагог старатиметься якнайкраще передати школярці свої знання, які дуже знадобляться дівчинці у майбутньому.
Наталя ЛУКІВ