На Тернопільщині жінка просила суворо не карати свого онука, який побив рідну матір

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Миколи Х. на вирок Лановецького районного суду від 7 червня 2024 року.

Як встановлено судом, 8 червня 2023 року, пообіді між Миколою Х. та його матір’ю, які перебували у власному будинку, що в с. Верещаки Кременецького району, на побутовому ґрунті раптово виникла словесна суперечка. Під час сварки 37-річний син руками і ногами наніс 63-річній матері удари в різні частини тіла, спричинивши їй множинні переломи ребер справа та пошкодження внутрішніх органів, що призвело до смерті пенсіонерки на місці події.

Вироком Лановецького районного суду Миколу Х. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), та призначено позбавлення волі строком на 10 років.

Вважаючи покарання надто суворим, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати та призначити Миколі Х. покарання із застосуванням ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом). Зазначив, що його підзахисний любив свою матір і щиро шкодує про її смерть. Після події він викликав швидку допомогу та поліцію, а в суді щиро розкаявся. Також наголосив, що судом не враховано думку потерпілої – бабусі Миколи Х., яка просила суворо не карати онука, щоб він міг доглядати за нею, оскільки після смерті дочки вона залишилась сама.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив вид і розмір покарання й виніс законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для скасування вироку немає.

Так, ч. 1 ст. 69 КК України визначено підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: наявність декількох (не менше двох) обставин, які пом’якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані, що певним чином характеризували особу винного.

У суді першої інстанції обвинувачений своєї вини не визнав, під час розгляду справи висував різні версії події. Скажімо, спочатку казав, що коли зайшов до хати та побачив на підлозі непритомну матір, почав робити їй штучне дихання і при тому міг поламати їй ребра. Тому факт злочину та обставини його вчинення місцевий суд встановлював на підставі показів свідків, проведених слідчо-оперативних заходів і слідчих дій, які повністю викривали обвинуваченого у вчиненні злочину.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений стверджував, що не пам’ятає обставини події. Однак таку версію спростували висновки судово–психіатричного експерта, згідно з якими Микола Х. виявляв ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягали рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.

Таким чином, колегія суддів не встановила жодної пом’якшуючої обставини, тому прийшла до висновку про відсутність підстав застосовувати ст. 69 КК України.

Водночас районний суд правильно врахував обтяжуючу покарання обставину – те, що Микола Х. вчинив злочин стосовно особи похилого віку, з якою перебував у сімейних відносинах (тобто, щодо своєї матері–пенсіонерки). При цьому думка потерпілої (бабці) стосовно покарання не може бути вирішальною для суду, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах, тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів визнала неприйнятними.

Разом з тим, колегія суддів вийшла за межі апеляційної скарги та виключила з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжувала вину Миколи Х., – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння. Цей факт на досудовому слідстві не встановлений і в ході судового розгляду не досліджувався. Але, на думку колегії суддів, це не вплинуло на правильність визначеного судом терміну покарання.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Миколи Х. залишено без задоволення, а вирок Лановецького районного суду – без змін, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.