«Мамо, я похований в Ізюмі, поміж сотень інших, десь у лісі»

Ізюм став новим потрясінням для наших сердець і душ. Масові могили (наразі йдеться про 450 виявлених загиблих), ексгумовані тіла… Фото почорнілої руки із жовто-блакитними стрічками загиблого Героя обійшло увесь світ. Що ми маємо відчувати?

Наразі ненависть до ворога виглядає найбільш здоровим відчуттям, яке не дає скотитися у прірву горя, і дає снагу залишатися працездатними і дієздатними.

В Ізюмі вже ексгумували 146 тіл загиблих, у тому числі двох дітей. У жертв загарбників зв’язані руки, сліди тортур і поранень – перед смертю люди зазнали  насильства. Голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов написав у Telegram-каналі: «У частини загиблих є ознаки насильницької смерті, є тіла зі зв’язаними руками та слідами тортур. У померлих також виявлені мінно-вибухові травми, осколкові та колото-різані поранення».

Останки буде передано фахівцям для проведення судово-медичної експертизи. Це необхідно для того, щоб встановити причини загибелі ні в чому невинних людей.

«Про жахливі злочини російських загарбників у Харківській області має знати весь світ. А зібрані докази обов’язково будуть використані у міжнародних судах, щоб покарати воєнних злочинців!» – написав Синєгубов.

Ізюм перевершив Бучу. Звірства агресора вкотре продемонстрували світу, що російський менталітет так і не вийшов із середньовіччя. Загарбницька орда не знає, що таке людяність.

Скільки невинних цивільних і Героїв-воїнів поклали голови в Ізюмі, і чи дізнаємося ми про усіх поіменно?..

«Мамо, я похований в Ізюмі,

поміж сотень інших, десь у лісі.

Вже від мене слова не почуєш,

дочці передай, хай добре вчиться.

Може, ми побачимось колись,

не шукай, тобі суглоби крутить.

В нас усіх є трохи спільних рис –

ноги перев’язані чи руки.

Ми у лісі, тут доволі тихо,

Мабуть, я ніколи не засну.

Вибач, мамо, я спиняю лихо.

20, невідомий, ЗСУ…»

Цей вірш українського поета-блогера Сергія Титова борознить душу, вимагає діяти.

Між тим, російські пропагандисти остаточно зняли маски і озвіріло агітують за те, щоб ракетними ударами залишити кожного українця без тепла, води, світла. Численні удари по інфраструктурі Кривого Рогу (мета – водою «змити» 150 тисяч жителів міста), по ТЕЦ свідчать, що рашисти, які підібгали хвоста після поразок на Харківщині, готові на найпідліші вчинки. Це змушує нашу владу прораховувати протидію за найгірших сценаріїв взимку.

Чи атакуватиме ворог наші об’єкти, які забезпечують життєдіяльність, і надалі? Принаймні в останні дні такого не спостерігаємо. Деякі експерти вважають, що цю практику рашисти зупинять, бо остерігаються відповідної реакції США. Передбачають, що у разі продовження безумства американці нададуть Україні «томагавки» –  стратегічні і тактичні ракети великої дальності чи іншу зброю, за допомогою якої українці у відповідь знищать таку ж інфраструктуру росіян – аж до Уралу, аби ті теж відчули, що таке зимувати без газу і електрики.

Поразка на Харківщині отверезила російську еліту, але не охоплене азартом насильства населення. Бо наразі загальної мобілізації там не оголошено, а отже, росіяни масово не відчули, що таке посилати на війну дітей, чоловіків, братів. Вербують зеків – за останніми даними, тюремне військо сягає 15 тисяч штиків. Не усі в’язні знають, що їх використовуватимуть як штрафбати, а отже, шанси вижити дуже ілюзорні. У ДНР та ЛНР примусова мобілізація триває повним ходом уже давно. Примітно, що масово почали «хапати» чоловіків на вулицях у Криму. Син моєї знайомої, який проживає неподалік Новофедорівки, у телефонній розмові завуальовано про це повідомив, мовляв, з хати зараз виходити не варто. Вони з матір’ю спілкуються алегорично. Коли у цій кримській околиці вибухало, син говорив: «До нас прилітали чайки». До речі, днями там знову «прилітали чайки».

Попри неможливість і безперспективність вести будь-які перемовини з агресором, деякі європейські політики вважають, що точкові домовленості, як от це було із експортом зерна з України, таки можливі. Зараз, приміром, в ООН прагнуть налагодити обмін полонених. Звісно, це було б дуже добре. Але поки що росіяни не пристають на обміни, у тому числі захисників «Азовсталі», навіть жінок. Як повідомила голова патронатної служби «Азову» Олена Толкачова, у полоні росіян наразі перебувають близько 50 жінок. Одна з них ось-ось має народити, а інша – на четвертому місяці вагітності.

Попри ось такі невтішні новини є одна приємна: «Пташка» жива! Російські пропагандисти записали інтерв’ю з нашою землячкою, яка з «Азовсталі» потрапила у полон. Відео, мабуть, різане-перерізане, але духовної краси і українськості нашої дівчини їм вирізати не вдалося.

Україна воює дуже добре. У НАТО визнали, що дії українських військових на полі бою фундаментально змінили характер сучасної війни. І це стимулює міжнародну підтримку. Ось свіжі новини.

Прем’єр-міністр Великої Британії запланувала переговори з президентом США Джо Байденом і президентом Франції Еммануелем Макроном.

Британія планує надати в 2023 році 2,6 млрд доларів на військову підтримку України. Про це інформує видання «ZN, UA», посилаючись на Financial Times. З початком війни британська політика набула для нас особливого значення — адже Лондон сьогодні є одним з головних і найважливіших наших союзників. Україна має надзвичайно широку суспільну підтримку в Британії, зберігається й проукраїнський консенсус серед ключових політичних сил країни. Зміна кабінету загалом ніяк не вплине на цей сприятливий для нас стан справ, – Британія й надалі підтримуватиме нас політично, фінансово, у військовій сфері. Так нас запевняють.

Кінця війни не видно, хоча, надія усе ж посилюється. Як зазначив глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, немає ілюзій, що путін поступиться добровільно, бойові дії можуть тривати довго. Але після українського контрнаступу в Харківській області, можливо, народжується надія на припинення війни. І ще він сказав доволі промовисту фразу: «Якщо Україна ще не виграла війну, то росія, ймовірно, її програє».

Темпи контрнаступу, може, й не такі вражаючі, як хотілося б, але деокупація не спиняється. Слідом за Харківщиною на визволення чекає Херсонщина, де наші теж добре дають перцю окупантам, які на правому березі Дніпра. На Донеччині українському війську важко біля Бахмуту, куди ворог звіз свої основні сили. Бо ж «царь» наказав «взяти» Донбас. Хоча, хтозна, що буде з «царем». Гіркін, керівник «Новоросссии», відомий воєнний злочинець, який дозволяє собі критикувати російське військове керівництво, але ніколи не чіпав путіна, вперше рявкнув і на нього, мовляв, у Путіна є всі шанси повторити долю поваленого російського імператора Павла I або Слободана Мілошевича, який помер у тюремній камері в Гаазі. Щоправда, таку перспективу окреслено, якщо путін програє війну.

Очевидно одне: ЗСУ нав’язують свій темп війни, крок за кроком звільняючи території. І якщо політичні еліти світу розмірковують над відбудовою України, то це у перспективі, яку уже проглядують.